Варивода О. Ю. Поліпозні захворювання товстої кишки: клініко-морфологічні особливості та прогнозування перебігу

Дисертація присвячена вдосконаленню патоморфологічної діагностики поліпів товстої кишки з визначенням оптимальних діагностичних морфологічних критеріїв прогнозування їх перебігу. Вирішення поставленої задачі та обґрунтування отриманих результатів було досягнуто завдяки комплексу сучасних методів дослідження поліпозного ураження товстої кишки: гістологічних, гістохімічних (окиснювальна модифікація білків, функціональна активність келихоподібних клітин), імуногістохімічних (визначення статусу мікросателітної нестабільності, проліферативної активності) і статистичної обробки цифрових даних. Нами проведено ретроспективний аналіз архівного біопсійного матеріалу за період 2005-2016 рр. (консультаційні висновки кафедри патологічної анатомії та судової медицини Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького щодо 825 поліпозних уражень у 760 пацієнтів) для встановлення частоти, структури, статево-вікового розподілу, а також визначення морфологічних особливостей поліпозних уражень товстої кишки. Також проведене проспективне дослідження патоморфологічних, у тому числі імуногістохімічних, особливостей випадків вперше діагностованих поліпозних новоутворів товстої кишки з безсимптомним перебігом на поточному матеріалі 200 автопсій, проведених на базі КЗ ЛОР ЛОПАБ. Усі 64 поліпозні ураження товстої кишки з безсимптомним перебігом були розподілені на окремі групи, що включали гіперпластичні поліпи, аденоми з низьким і високим ступенем дисплазії та аденокарциноми. На підставі сучасних морфологічних досліджень встановлено, що гіперпластичні поліпи та аденоми з низьким ступенем дисплазії за наявності в них дефектів білків репарації ДНК є прекурсорами розвитку колоректального раку шляхом мікросателітної нестабільності, в той час як аденоми з високим ступенем дисплазії продемонстрували збережену експресію білків MSH2, MSH6, PMS2 та MLH1. Аденоми з високим ступенем дисплазії набувають злоякісності шляхом хромосомної нестабільності. На підставі виконаних досліджень вперше висунуто гіпотезу, що максимальний ризик мікросателітної нестабільності може мати місце у хворих з гіперпластичними поліпами та аденомами з низьким ступенем дисплазії. Вперше показано, що пухлинна прогресія аденом різного ступеня дисплазії не є послідовною і не обов'язково проходить всі стадії переходу з дисплазії низького ступеня до дисплазії високого ступеня і пізніше до малігнізації. Доповнено наукові дані про поширення, локалізацію та клініко-морфологічні варіанти поліпозних уражень товстої кишки з безсимптомним перебігом в осіб різного віку і статі. На підставі проведених досліджень встановлено, що імуногістохімічне визначення білків системи репарації ДНК спільно з оцінкою клініко-морфологічних особливостей поліпозного ураження товстої кишки дає підстави для прогнозування їх перебігу.