У дисертаційній роботі представлено аналіз законодавчої бази, в результаті структурної модернізації місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування Донецької та Луганської областей, ефективної організації їх плідної взаємодії, утворено якісно нову форму місцевого управління, а по суті – військово-цивільного адміністрування, що загалом показала свою дієвість та результативність у процесі протистояння військовій окупації країни-агресора. Військово-цивільні адміністрації є органами державної влади, адміністративно-правовий статус яких являє собою складну організаційно-правову конструкцію. Її унікальність полягає в тому, що один державний орган поєднує в собі управлінські та правоохоронні функції. Виходячи з цього, для повного і всебічного розкриття його змісту доцільно виокремити головні ознаки органу державної виконавчої влади як суб'єкта управління та, на цій основі, розкрити зміст та особливості адміністративно-правового статусу військово-цивільних адміністрацій.
Розкрито конституційні норми, що регулюють адміністративно-правовий статус військово-цивільних адміністрацій і не відрізняються системністю та цільовою спрямованістю. Більше того, у Конституції України взагалі відсутні норми, що регулюють питання утворення й функціонування місцевих тимчасових органів державної влади з елементами військової організації управління. Враховуючи складну організаційну структуру військово-цивільних адміністрацій, яка передбачає поєднання в одному державному органі представницьких, виконавчих і правоохоронних функцій, специфіка їх адміністративно-правового статусу полягає в одночасному підпорядкуванні одразу трьом вищим органам державної влади: Президенту України, Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України.
Сформульовано визначення адміністративно-правового статусу військово-цивільних адміністрацій, який являє собою нормативно врегульований порядок їх утворення та функціонування, закріплення основних повноважень, напрямків їх діяльності та взаємодії з іншими органами державної влади, правоохоронними органами та військовими формуваннями щодо забезпечення публічного порядку та національної безпеки.
Зроблено висновок про наявність двох напрямків розвитку національного законодавства щодо врегулювання відносин у галузі місцевого самоврядування: а) норми, що встановлюють механізм запровадження децентралізації влади та наділення місцевих громад розширеними повноваженнями з управління відповідними територіями; б) норми, спрямовані на посилення публічного адміністрування з елементами військової організації управління в районах проведення операції об’єднаних сил.
Наголошено на необхідності проведення подальших наукових досліджень щодо розроблення повноважень військово-цивільних адміністрацій у галузі підготовки та захисту відповідної адміністративно-територіальної одиниці у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Оскільки наразі посідають місце два вектори компетенції військово-цивільних адміністрацій: а) забезпечення державного управління та місцевого самоврядування; б) забезпечення публічного порядку та безпеки.
Доведено, що повноваження військово-цивільних адміністрацій являють сукупність юридично закріплених прав і обов'язків, необхідних для здійснення їх базових функцій. Дефініція «повноваження» є невід'ємною властивістю та базовою складовою компетенції, яка трактується як здатність військово-цивільних адміністрацій вступати у правовідносини з метою реалізації покладених на них завдань і функцій, наповнених конкретним змістом і повноваженнями.
Констатовано, що правове регулювання функціонування військово-цивільних адміністрацій (військово-цивільного адміністрування) повинно: а) здійснюватися в умовах надзвичайних правових режимів, б) закріплюватися на найвищому (конституційному) рівні.
На підставі аналізу конституційного законодавства зарубіжних країн виокремлено ключові ознаки надзвичайних правових режимів: а) офіційний порядок запровадження; б) формування тимчасових державних органів із дотриманням принципу строковості їх функціонування; в) концентрація повноважень у компетенції виконавчої влади, розширення їх обсягу; г) відведення першорядної ролі поліцейським та військовим формуванням.
Таким чином, у роботі сформульовано визначення адміністративно-правового статусу військово-цивільних адміністрацій, який являє собою нормативно врегульований порядок їх утворення та функціонування, закріплення основних повноважень, напрямків їх діяльності та взаємодії з іншими органами державної влади, правоохоронними органами та військовими формуваннями щодо забезпечення публічного порядку та національної безпеки. Наголошено на дуалістичному характері компетенції військово-цивільних адміністрацій, яка, з одного боку, включає повноваження місцевих органів держав
