Об’єкт: новелістичні збірки «Во дні они», «Легенди старокиївські», повісті «Без коріння. Життєпис сучасниці», «Предок», «Сон тіні», романи «1313», «Quid est veritas?» Н. Королевої в західноукраїнському прозовому дискурсі першої половини ХХ ст.
Предмет: жанрово-стильові домінанти прозового доробку Наталени Королевої.
Мета дослідження: з’ясувати жанрово-стильові особливості прози Н. Королевої, які засвідчують авторську своєрідність у творенні жанрових форм у західноукраїнському прозовому дискурсі першої половини ХХ ст.
Практичне значення: висновки і результати роботи можуть бути використані при вивченні історії української літератури ХХ ст., передовсім західноукраїнської, а також під час підготовки відповідних посібників чи спецкурсів про особливості національного письменства, зокрема автобіографічну чи історичну прозу, при написанні наукових праць з історії і теорії літератури, читанні лекційних курсів з історії української літератури ХХ ст. Матеріали дисертації будуть корисні вчителям-словесникам навчально-освітніх закладів різного типу.
Методи: біографічний (для окреслення творчої індивідуальності авторки, з’ясування основ її світоглядно-естетичної системи), порівняльно-історичний (для зіставлення жанрово-стильових особливостей прози митця у контексті українського та світового письменства першої половини ХХ ст.), типологічний (для дослідження генологічних зв’язків творів Н. Королевої з жанрами української історичної та автобіографічної прози, характеристики структурних збігів і відмінностей), а також герменевтичний підхід (під час інтерпретації епічного тексту) і рецептивна естетика (для визначення домінант авторського мислення, що є підґрунтям моделювання рецептивного середовища, діалогу між автором і читачем та ін.).
У дисертації досліджено жанрово-стильові домінанти творчого доробку Наталени Королевої в українській літературі першої половини ХХ ст., зокрема її новели, повісті та романи, які засвідчують авторську майстерність у процесі модифікації цих жанрових форм. Наголошено, що естетичне мислення авторки удосконалювалося у процесі модернізації прозових жанрів. Її експериментальні пошуки у новелістиці («Легенди старокиївські», «Во дні они») дали змогу простежити жанрові та інтертекстуальні зв’язки з уснонародною легендою, апокрифічною прозою, духовним контекстом Святого Письма, що увиразнило стильові, формально-змістові, структурні параметри модерністської новели Н. Королевої. Доведено, що повісті «Без коріння. Життєпис сучасниці», «Предок», «Сон тіні» – оригінальні жанрові різновиди, які виділяються історизмом, автобіографічністю, поглибленим психологізмом, поліфонічністю, відкритим хронотопом, складною оповідною структурою. Жанри художньо-автобіографічної повісті («Без коріння. Життєпис сучасниці»), історичної повісті з автобіографічним елементом («Предок»), художньо-історичної повісті («Сон тіні») зумовлені модерним романним мисленням Н. Королевої, жанрово-стильовим синтезом, які сприяють якісно новій рецепції твору. З’ясовано, що модерністські домінанти романів «1313» і «Quid est veritas?» отримали художнє вивершення через синтез історичного, пригодницького, міфологічного, соціально-психологічного романів, фольклорної легенди, апокрифів, зумовивши їх жанрово-стильову оригінальність та європеїзувавши традиційний стиль і образність українського письменства ХХ ст.
