Шрамко О. В. Право працівника на належні, безпечні та здорові умови праці.

У дисертації здійснено класифікацію умов праці з точки зору безпеки для життя і здоров’я працівника на дві групи: (1) умови праці, пов’язані з характером виробництва, до яких варто віднести важкі, шкідливі й небезпечні умови і (2) умови праці, які за ступенем виконання роботодавцем обов’язків з охорони праці на виробництві поділяються на здорові, безпечні й належні (нормальні, оптимальні). Проведена класифікація зумовлена тим фактом, що важкість праці пов’язується, як правило, з навантаженням, масою вантажу, що піднімається і переміщується працівником, напруженістю тощо, що може негативно впливати на його здоров’я. Ось чому часто такі умови праці розглядаються на практиці як важкі, неналежні. Те ж саме можна сказати і про шкідливі й небезпечні умови праці, які також апріорі на практиці вважаються неналежними. У той же час важкість, шкідливість і небезпечність праці зовсім не свідчить про неналежні її умови. У дисертаційній роботі доводиться, що за своєю сутністю ці дві групи умов праці є різними. Адже важкі, шкідливі й небезпечні умови є особливістю виробництва, тоді як забезпечення здорових, безпечних і належних умов праці, по суті, є обов’язком роботодавця, який повинен створити саме такі умови. Обов’язком же працюючих є дотримання всіх заходів безпеки, створених роботодавцем для гарантування здорових, безпечних і належних умов праці. Адже навіть в умовах виконання важких, шкідливих і небезпечних робіт працівникові мають гарантуватися здорові, безпечні й належні умови праці. Доводиться, що поділ умов праці на належні, безпечні і здорові є штучним, позаяк вони взаємопов’язані й невіддільні, оскільки належними умовами праці за своєю сутністю якраз і виступають безпечні і здорові умови. У свою чергу, якщо на підприємстві, в установі чи організації створено безпечні умови праці, то це означає, що вони є належними і здоровими.