Дисертація присвячена удосконаленню діагностики неалкогольної жирової хвороби печінки шляхом встановлення клініко-біохімічних та морфологічних особливостей печінки, та на підставі вивчення взаємозв’язків між різними варіантами структурних змін печінки, визначеними інвазивними і неінвазивними методами.
При дослідженні 122 хворих на НАЖХП в тому числі, 15 хворих на СП, 92 пацієнта зі СГ та 15 хворих на ЦП встановлено зростання рівня гіалуронової кислоти, α2-макроглобуліну і фібронектину (r = 0,72, 0,93 та 0,71 при р < 0,05 відповідно) та зменшення рівня аполіпопротеїну А1, гаптоглобіну (r = -0,61 і -0,35 при р < 0,05) в залежності від стадії фіброзу у хворих зі СГ та ЦП. Між ступенем активності запального процесу у пацієнтів зі СГ та ЦП визначено прямий зв'язок для гіалуронової кислоти, α2-макроглобуліну і фібронектину (r = 0,54, 0,67 та 0,55 при р < 0,05) і зворотній зв'язок для аполіпопротеїну А1 та гаптоглобіну (r = -0,56 і -0,33 при р < 0,05) У хворих зі СГ встановлено найбільшу діагностичну цінність α2-макроглобуліну, апо-ліпопротеїну А1, гіалуронової кислоти та фібронектину для яких площа під ROC кривою для мінімального фіброзу не була нижчою ніж 0,75, а для помірного, вираженого фіброзу була більше 0,9. У хворих на ЦП визначено високий рівень чутливості (96,4 -100,0 %) та специфічності (75,0 - 100,0 %) даних маркерів.
