Аль Хатіб А. А. Клінічні та імуно-гормональні особливості перебігу токсокарозу у хворих з синдромом «сухого ока»

English version

Дисертація на здобуття ступеня кандидата наук

Державний реєстраційний номер

0419U003295

Здобувач

Спеціальність

  • 16.00.11 - Паразитологія, гельмінтологія

01-07-2019

Спеціалізована вчена рада

Д 64.609.05

Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України

Анотація

Дисертаційна робота присвячена виявленню ролі токсокар в порушенні сльозопродукції та розвитку синдрому «сухого ока», а також підвищенню ефективності діагностики та лікування синдрому «сухого ока» у хворих на токсокароз на основі оптимізації сучасних методів обстеження. Для виконання поставлених завдань було обстежено 99 хворих на токсокароз (53 чоловіків та 46 жінок) у віці від 20 до 60 років і 20 практично здорових осіб відповідного віку і статі, які пройшли комплексне клініко-лабораторне та інструментальне обстеження. В роботі проаналізовано дані ретельно зібраного анамнезу, суб’єктивних та об’єктивних даних, встановлено клінічні та лабораторні особливості перебігу токсокарозу у хворих з синдромом «сухого ока», представлено дані про стан неспецифічного імунного захисту з визначенням комплексу показників, що характеризують клітинний і гуморальний імунітет, проаналізовано ступінь взаємозв'язку імунологічних і гормональних показників. В роботі одержані нові дані, які доповнюють уявлення про патогенез токсокарозу, зокрема проведена оцінка методів обстеження хворих на токсокароз з синдромом «сухого ока», що дозволила виділити найбільш прості й інформативні методи обстеження для раннього виявлення органної патології. Вперше у хворих на токсокароз з синдромом «сухого ока» виявлено порушення в співвідношенні кортизолу і інсуліну, кореляції імунно-гормональних зв'язків. Рекомендовано як найбільш інформативні критерії у хворих на токсокароз з синдромом «сухого ока» використовувати в клінічній практиці такі показники: підвищення показників CD8+, циркулюючих імунних комплексів (ЦІК), вмісту фагоцитуючих нейтрофілів та зниження вмісту CD20+. Ступінь і темпи зворотного розвитку імуно-гормональних відносин у хворих після протипаразитарної терапії перебували в зворотній залежності від тяжкості змін стану організму і тривалості інвазії. Обґрунтована доцільність застосування комплексного лікування з додаванням ɑ-2-b інтерферону у комплексній протигельмінтній терапії.

Файли

Схожі дисертації