Малиновський В. Г. Профілактика оклюзійних порушень при ортопедичному лікуванні генералізованого пародонтиту

Серед 237 пацієнтів із генералізованим пародонтитом незадовільні результати ортопедичного лікування у термін від 1 до 3 років встановлені у 43,0±3,2%. За даними клініко-рентгенологічної оцінки стану пародонта у 128 хворих на генералізований пародонтит І-ІІ ступеня тяжкості визначений більш тяжкий перебіг захворювання при діагностованому оклюзійному дисбалансі, який характеризувався підвищеною активністю тартратрезистентної кислої фосфатази у сироватці крові, збільшенням концентрації фрагментів β-CrossLaps у сечі та зниженим рівнем остеокальцину, кісткової лужної фосфатази в сироватці крові та концентрації С-кінцевого пропептиду проколагену І типу у плазмі крові (р<0,05). Доведено, що оклюзійний дисбаланс призводить до зменшення інтенсивності колонізації тканин пародонта пародонтопротекторними мікроорганізмами та збільшення кількості колоній умовнопатогенної мікрофлори (р<0,05). Оптимізація препарування опорних зубів під незнімні суцільнолиті шини у хворих на генералізований пародонтит дозволила досягти більшої ефективності після ортопедичного лікування у віддалений термін (р<0,05).