У дисертації досліджено розвиток механізмів державного управління у сфері реєстрації речових прав на нерухоме майно, починаючи з часів Київської Русі й до теперішнього часу. Адже реєстрація прав на нерухоме майно є відносно новим явищем для більшості правових систем, і якщо до початку ХХ століття вона мала хаотичний і несистематизований характер. Крім того, розглянуто особливості основних історичних етапів розвитку систем державного регулювання сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Виокремленні етапи еволюції нормативно-правого регулювання функціонування механізмів державного управління у сфері реєстрації речових права на нерухоме майно в Україні. Так, доведено, що за період часу з 1991 року по теперішній час нормативно-правове регулювання механізмів державного управління у сфері реєстрації речових права на нерухоме майно в Україні проходило шість етапів.
У роботі обґрунтовано, що механізм державного управління у сфері реєстрації прав на нерухоме майно – це сукупність інституцій, принципів, методів, процесів, взаємозв’язків, що мають на меті реалізацію конституційних прав громадян з підтвердження державою фактів набуття, зміни, припинення речових прав на нерухоме майно.
Приділено увагу дослідженню публічно-правої природи державної реєстрації. Визначено особливості інституту державної реєстрації речових прав. З’ясовано функції, які державна реєстрація речових прав на нерухоме майно виконує як спосіб реалізації завдань держави. Розглянуто публічну складову юридичних механізмів виникнення та припинення речових прав на нерухоме майно, визначено зв'язок речових прав на нерухоме майно з публічним інтересом. Виокремлено види адміністративно-публічних проваджень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, їх стадії та етапи. Провадження з державної реєстрації прав на нерухоме майно являють собою сукупність дій, спрямованих на розгляд заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та вирішення питання щодо можливості її проведення, що розташовані у певній послідовності. В цілому можна виділити чотири їх види: первинне (розгляд заяв про державну реєстрацію прав), вторинне (загальне), провадження з розгляду заяв про отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів, а також провадження з внесення змін до відомостей реєстрів.
Запропоновано шляхи вдосконалення законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та посилення роботи з проведення заходів правоосвітницької спрямованості, підвищення рівня професійної кваліфікації осіб, що мають намір здійснювати діяльність у сфері державної реєстрації шляхом встановлення додаткових процедурних вимог доступу до професії.
Ключові слова: механізми державного управління, нерухоме майно, власність, нотаріус, обтяження, обмеження, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, державний реєстратор прав на нерухоме майно.
