Лизак О. Л. Оптимізація короткофокусної психотерапії хворих на тривожні розлади з коморбідними станами в стаціонарних умовах

English version

Дисертація на здобуття ступеня кандидата наук

Державний реєстраційний номер

0419U003628

Здобувач

Спеціальність

  • 14.01.16 - Психіатрія

02-07-2019

Спеціалізована вчена рада

Д 64.566.01

Державна установа "Інститут неврології, психіатрії та наркології Національної академії медичних наук України"

Анотація

У дисертаційній роботі обґрунтовано оптимізацію короткофокусної індивідуальної психодинамічної психотерапії у хворих на тривожні розлади і коморбідні стани в умовах стаціонару. Вивчалися суб’єктивні переживання і об’єктивна характеристика емоційно-афективної сфери пацієнтів, структура переживань яких, згідно із психодинамічною діагностикою та терапевтичною стратегією, відповідає межовій організації (виразні невротичні, тривожні та субдепресивні розлади); проаналізовані основні конфліктні патерни міжособистісних стосунків та їхні зміни в процесі психотерапії. Досліджено також кореляції виявлених змін у стосунках із динамікою у психопатологічній симптоматиці пацієнтів та суб’єктивною оцінкою пацієнтами змін у самопочутті. Дослідження базується на результатах комплексного обстеження (за допомогою методу центральної теми конфліктних стосунків (ЦТКС) у варіанті напівструктурованого інтерв’ю, клініко-психопатологічного, психометричного, катамнестичного та статистичного методів) однієї з найбільших вибірок пацієнтів, які брали участь у дослідженні за методом ЦТКС – 51 хворих. Усі досліджувані пацієнти поступили на лікування у психотерапевтичний стаціонар для проходження короткофокусної індивідуальної психодинамічної психотерапії. Пацієнтів обстежено двічі – до та після психотерапії. За аудіозаписами інтерв’ю складено дослівні протоколи, у яких методом ЦТКС виділено та оцінено патерни конфліктних стосунків у конкретних епізодах стосунків. Порівняння патернів стосунків до та після терапії виявило покращення міжособистісних стосунків пацієнтів у вигляді зростання кількості гармонійних реакцій інших осіб та власних реакцій пацієнтів з 27,52% до 40,26% та 23,49% до 43,38% відповідно (p≤0,001). Виявлено також достовірні кореляції між покращенням у патернах стосунків, психопатологічній симптоматиці та суб’єктивній оцінці пацієнтами власного стану після завершення психотерапії. Доведено статистично вірогідну ефективність стаціонарної короткофокусної індивідуальної психодинамічної психотерапії.

Файли

Схожі дисертації