Біленкова Ю. С. Участь політико-правових суб’єктів української РСР в розробці та утвердженні основних інститутів нового міжнародного права (1944–1991 рр.): історико-правове дослідження

English version

Дисертація на здобуття ступеня кандидата наук

Державний реєстраційний номер

0419U003697

Здобувач

Спеціальність

  • 12.00.01 - Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень

04-07-2019

Спеціалізована вчена рада

Д 35.052.19

Національний університет "Львівська політехніка"

Анотація

Застосовуючи універсальний метод філософської діалектики у поєднанні з класичними методами історико-правової науки: догматичним, порівняльно-правовим та історико-юридичним, а також на підставі системного аналізу правових документів, архівних джерел, історико-правової та історичної літератури у дисертації встановлено ті об'єктивні та суб'єктивні фактори, що зумовили виникнення так званого нового міжнародного права та подальший поступальний розвиток його основних інститутів, а також з'ясовано роль й місце української радянської дипломатії у вказаних процесах становлення і розвитку нового міжнародного права. Визначено не лише позитивні впливи безпосередньої діяльності української дипломатії, спрямовані на утвердження норм нового міжнародного права, а й дії об’єктивно деконструктивного характеру; надана їм політико-правова оцінка. Встановлено історичні передумови надання Українській УРСР міжнародної правосуб’єктності внаслідок конституційної реформи Союзу РСР в лютому 1944 р. Охарактеризовано ступінь зовнішньополітичної самостійності Києва в загальному тренді радянської міжнародно-правової доктрини і практики її реалізації. Проведено історико-правові паралелі між радянською доктриною обмеженого суверенітету союзних республік та держав т.зв. соціалістичної співдружності і сучасними політичними претензіями РФ на глобальне домінування на пострадянському просторі. Уточнено вклад, здійснений дипломатичними органами Радянської України в справу становлення та розвитку права міжнародної безпеки, зокрема щодо інститутів контролю за обігом ядерного озброєння, а також заборони інших видів зброї масового знищення (хімічної та бактеріологгічної). Окреслено розбіжності в підходах держав з різним суспільним устроєм до питання евентуальних змін у міжнародному праві на етапі Другої світової війни та у післявоєнний період, визначено конкретний внесок кожної з т.зв. Великих Держав в справу створення та подальшого розвитку норм нового міжнародного права, а також у міжнародно-правову легітимацію міжнародної правосуб’єктності Української РСР. Дана правова оцінка ефективності застосування можливостей, наданих новим міжнародним правом, для кардинальної перебудови характеру міжнародних відносин в XX ст. та для збереження існуючих міжнародно-правових реалій на сучасному етапі.

Файли

Схожі дисертації