Актуальність даної дисертаційної роботи пояснюється необхідністю комплексного дослідження особливостей розвитку, становлення топографії структур грудного відділу хребтового стовпа та динаміки їх синтопічної кореляції у пренатальному періоді онтогенезу та в новонароджених людини, що має важливе значення для з’ясування морфологічних передумов та часу можливого виникнення природжених вад хребта з метою розробки нових, більш раціональних методів хірургічних втручань у даній ділянці, розробки нових технологій стабілізації та корекції хребта при інвалідизуючих деформаціях хребта в дітей та підлітків.
Дисертація присвячена встановленню хронологічної послідовності розвитку та становлення топографії структур ділянки грудного відділу хребтового стовпа в ранньому періоді онтогенезу людини. Встановлені топографо-анатомічні особливості взаємовідношень структур грудного відділу ділянки хребтового стовпа від моменту їх закладки до народження, динаміка їх формування та росту з урахуванням морфогенезу прилеглих його структур. За допомогою адекватних морфологічних методів виконане дослідження морфогенезу і динаміки просторово-часових взаємовідношень хребців грудного відділу хребтового стовпа людини, їх з’єднань протягом внутрішньоутробного періоду розвитку та в новонароджених з точки зору топографо-анатомічного підходу до проблем ембріогенезу. З’ясовані особливості кровопостачання та венозного відтоку хребта. Встановлені критичні періоди, морфологічні передумови та час можливого виникнення деяких природжених вад хребтового стовпа. На підставі отриманих результатів вирішено завдання пренатальної діагностики природжених вад грудного відділу хребтового стовпа.
Закладка грудних хребців відбувається у зародків 7,0-9,0 мм ТКД шляхом формування конденсації склеротомних клітин навколо хорди і нервової трубки, з якої утворюються мезенехімні грудні хребці. Тіла хребців утворюються із краніальної і куадальної частин двох сусідніх склеротомних мас. Міжсегментарні артерії залишаються на рівні тіл хребців, а спинномозкові нерви лежать між грудними хребцями. У зародків 10,0-12,5 мм ТКД дуги хребців відходять від тіл перпендикулярно в дорсальному напрямку. Починається формування суглобових і поперечних відростків. На цій ранній стадії розвитку в зародків у хребтовому стовпі відсутні суглобові з’єднання, починає формуватися хребтовий канал. Із грудних хребців чітко окреслені тіла, а в поперекових і крижових хребцях чітко видно тільки дуги і розміщені близько один від одного тіла. Тіла хребців на цій стадії добре диференційовані. Всі вони мають однакові, примітивної, чотиригранної форми і відмежовані одне від одного прошарком мезенхіми. Прошарки відповідають майбутнім міжхребцевим дискам.
На цих ранніх ембріональних стадіях основою скелета є спинна струна, яка сягає значного розвитку. З двох шарів, які розрізняють у хорді в тих хребетних, у яких вона функціонує в дорослому стані, – у людини в ній можна віддиференціювати лише один шар, так званий “епітелій” хорди. Він представлений у зародків 10,0 – 12,0 мм ТКД, правильними рядами вузьких, витягнутих, дрібних епітеліоподібних клітин, розміщених по периферії органу з обох боків і повернених базальними кінцями до середини, один до одного. Грудний відділ хребтового стовпа у пренатальному періоді розвитку проходить 3 стадії: сполучнотканинну (7,0-14,0 мм ТКД), хрящову (15,0-45,0 мм ТКД) і кісткову (45,0 -360,0 мм ТКД).У зародків 7,0-9,0 мм ТКД ще тільки відбувається закладка хребців. Зародок має одну загальну кривизну, спрямовану дорсально. Вона більш чітко виражена в грудному відділі, що зумовлено не так скелетом, який почав розвиватися з мезенхіми, як більш сформованим спинним мозком, різко зігнутим у дорсальний бік.
