У дисертації визначено ідею сучасної конкуренто-безпекової парадигми продовольчого забезпечення, яка полягає у виокремленні перспективи сфери сільського господарства та її можливостей щодо самозабезпечення населення продовольством.
Обґрунтовано сутність пов’язаних функціональних видів діяльності в системі виробництва, які загалом формують сам процес продовольчого забезпечення. Запропоновано спеціалізовану об’єктно-суб’єктну структуру, що має за мету забезпечувати населення якісними продовольчими товарами і формує саму систему продовольчого забезпечення регіону.
Охарактеризовано ключові підходи до процесу управління системою продовольчого забезпечення (ринковий, маркетинговий, факторний, інституційний, процесний, системний та організаційно-рівневий). Встановлено, що організаційно-економічний механізм продовольчого забезпечення є сукупністю економічних, організаційних і соціальних відносин у сфері управління процесами продовольчого забезпечення задля функціонування і розвитку регіональної продовольчої системи.
Досліджено та систематизовано вітчизняні та зарубіжні підходи до суті системи продовольчого забезпечення регіону. На основі систематизації та аналізу зарубіжних законодавчих актів щодо забезпечення продовольчої безпеки зроблено висновок, що у нормах чинного законодавства зарубіжних держав закріплено визначення поняття продовольчої безпеки держави, чого ще не закріплено законодавчо в Україні. Встановлено, що зарубіжними країнами робиться акцент на обмеження заходів щодо виготовлення нездорових продуктів харчування і таким чином посилення екологічної і соціальної спрямованості сільського господарства.
Досліджено стан та динаміку розвитку сільського господарства регіонів України, зокрема в розрізі тваринництва та рослинництва. Встановлено, що в період з 1995 р. і до 2017 р. в Україні загалом динаміка споживання деяких продовольчих товарів різко знизилась, а деяких навпаки – зросла, що спричинено різними соціально-економічними та політичними чинниками, які мали місце в цей період. За результатами ранжування регіонів на основі визначення питомої ваги кожного регіону у валовій аграрній продукції країни встановлено, що Вінницька, Дніпропетровська, Київська, Полтавська і Харківська області займають перші місця, а Чернівецька та Закарпатська області останні.
Проаналізовано стан і тенденції продовольчого забезпечення Закарпатської області в контексті пріоритетів продовольчої безпеки та визначено, що рівень агропродовольчого розвитку є різнорельєфним і в значній мірі зумовлений чітко вираженою просторовою зональністю (низинна, передгірна та гірська природно-економічні зони). Визначено, що в сільському господарстві Закарпатської області задіяно 25,4% економічноактивного населення регіону.
За результатами аналізу вітчизняної законодавчої бази встановлено, що основним її недоліком є відсутність законодавчо прописаного, що таке продовольча безпека країни, зокрема неприйняття до сьогоднішнього дня проекту закону України «Про продовольчу безпеку України».
Запропоновано модель організаційної структури органу регіональної влади відповідального за продовольче забезпечення населення в структуру якої має бути включені громадські об’єднання, які контролюватимуть та моніторитимуть якість процесу продовольчого забезпечення та маркетингові комунікаційні платформи споживачів продовольчих продуктів.
Обґрунтовано роль системи організаційно-економічного механізму продовольчого забезпечення регіону та сформовано його структурно-логічну схему, яка є комплексом економічних, технологічних та організаційних заходів, що здійснюються певними суб’єктами ринку на регіональному та державному рівнях задля задоволення потреб населення продовольчими продуктами.
Визначено суб’єкти управління системою продовольчого забезпечення та запропоновано на основі комунікативних маркетингових підходів концептуальну схему можливостей просування продовольчих товарів через мережу Інтернет.
Доведено, що в умовах поступової інтеграції української економіки у європейський і світовий простір формування системи продовольчого забезпечення як функції відповідного ринку супроводжується численними трансформаціями та якісними зрушеннями. Враховуючи відповідальність держави перед своїми громадянами за задоволення їхніх інтересів без спричинення деструктивних наслідків для інших соціально-економічних систем, обґрунтовано потребу державного управління системою продовольчого забезпечення регіону шляхом ведення відповідної політики.
Розроблено авторську Концепцію регулювання системи продовольчого забезпечення Закарпатської області, в якій обґрунтовано мету, цілі і стратегічні завдання щодо ефективного функціонування системи продовольчого забезпечення регіону у середньостроковій перспективі.
