АЛЬ БЕГАІ М. А. Вік-залежні особливості прояву гормезису до іонів міді.

У дисертації досліджено віддалені наслідки гормезису до сірчанокислої міді залежно від віку тварин. Виявилося, що на фоні послідовного введення сірчанокислої міді експериментальним тваринам спостерігали втрату маси тіла, зниження температури тіла та втрату здатності здійснювати роботу – плавання з вантажем. Ці результати переконливо засвідчують інгібування значними концентраціями іонів міді загального метаболізму та порушення функції печінки. Було виявлено, що за 24 години після останнього введення сірчанокислої міді у тварин виявляються ознаки фіброзу печінки. Спостерігалося значне збільшення капсули печінки венозний застій і навіть «сепарація» формови елементів від плазми крові. Ці зміни можуть бути кваліфіковані як початкова стадія розвитку фіброзу. Також подано дані про певні характеристики імунної системи. Виявилося, що фагоцитарний індекс у молодих і старих тварин був знижений 45 – 50 %. У той же час, індекс завершеності фагоцитозу в молодих тварин із фіброзом печінки не відрізнявся від контрольного рівня, у той час як у старих він достовірно був знижений порівняно з контролем. Дослідження різних біохімічних показників після індукції резистентності організму до сірчанокислої міді показало, що найбільш вираженою та швидкою в часі відповіддю були зміни в про-/ антиоксидантній системі як у молодих, так і у старих тварин. Для перевірки специфічної або неспецифічної реакції про-/антиоксидантної системи на дію сірчанокислої міді було використано експериментальну модель, яка забезпечувала збільшення тривалості життя – циклічний режим годування. Одержані результати показали, що при циклічному режимі годування показники про-/антиоксидантної системи змінювалися. Спрямованість змін у цій системі з індукованим фіброзом печінки та ЦРК були різними. Це може вказувати на регулярну роль редокс-системи, яка виконує різні функції під час різних експериментальних впливів.