У дисертації комплексно досліджено сутність та особливості функціонування механізмів державного регулювання транскордонного співробітництва в Україні та запропоновано шляхи реформування механізмів державного регулювання транскордонної співпраці в сучасній регіональній політиці країни, модернізації митної інфраструктури в аспекті транскордонних інтеграційних процесів, шляхів імплементації зарубіжного досвіду транскордонної кластеризації прикордонних регіонів.
У праці розкрито сутність, особливості, принципи та завдання регіональної політики. Досліджено сутнісні характеристики, напрями, переваги та проблемні питання транскордонного співробітництва, охарактеризовано та класифіковано форми ТКС, визначено нормативно-правову основу та організаційну базу транскордонних відносин в Україні. Доповнено та удосконалено понятійно-категорійний апарат науки «Державне управління» у сфері ТКС, зокрема, запропоновано варіацію таких понять, як «транскордонне співробітництво», «єврорегіон», «транскордонний кластер», «прикордонна торгівля», що акцентовані на їхній ролі у сприянні регіональному розвитку та можуть бути застосовані у національному законодавстві.
Проведено аналіз нормативно-правової бази та організаційної основи транскордонного співробітництва; досліджено соціально-економічний стан українськопольського транскордонного регіону; проаналізовано транскордонні кластеризаційні процеси в межах транскордонного регіону; охарактеризовано основні транскордонні кластери, існуючі на прикордонних територіях України, а також угруповання, які мають усі необхідні потенційні умови стати в перспективі транскордонними кластерами.
Визначено проблемні аспекти державного кордону України на прикладі українсько-польської ділянки через недостатню кількість пунктів пропуску, низький рівень митного та прикордонного інфраструктурного забезпечення, недостатню укомплектованість пунктів пропуску технічними засобами, бюрократичність процедур митного оформлення, неврегульований розвиток прикордонної торгівлі, нерозвиненість транспортних мереж у прикордонних районах, недостатню кількість пішохідних переходів через кордон, кадровий дефіцит, корумпованість органів державної влади. У роботі обґрунтовано об’єктивну необхідність у вжитті заходів щодо створення організаційного механізму оптимізації прикордонної торгівлі та усунення бар’єрів, що стримують її активізацію.
Досліджено організаційну структуру та нормативно-правове регулювання єврорегіону як однієї з найпоширеніших форм ТКС на прикладі Карпатського єврорегіону. Охарактеризовано сучасні тенденції становлення транскордонних зв’язків у межах Карпатського єврорегіону, вивчено низку транскордонних ініціатив та проектів, які реалізувались у межах єврорегіону. Визначено основні проблеми та перспективи розширення інструментів та механізмів державного регулювання транскордонного співробітництва в межах єврорегіонів і транскордонних кластерів, а також запропоновано низку ініціатив для активізації та вдосконалення механізмів державного управління формами ТКС.
Запропоновано використання єврорегіонів як координуючих структур тих транскордонних кластерів, учасниками яких є суб’єкти господарювання прикордонних територій України. Єврорегіони можуть і мають взяти на себе роль «центру», через який здійснюється обмін інформацією та технологіями, координування заходів співробітництва між членами транскордонного кластера тощо.
У роботі запропоновано напрями вдосконалення механізмів державного регулювання транскордонного співробітництва в Україні на основі впровадження системи державної підтримки ТКС, транскордонної кластеризації прикордонних регіонів із залученням до кластерів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, модернізації інфраструктури забезпечення функціонування кордону.
