Дисертація присвячена дослідженню міжнародно-правової спадщини професора П. Є. Казанського, її впливу на розвиток доктрини міжнародного права. У роботі висвітлено основні етапи становлення міжнародно-правових поглядів П. Є. Казанського, методологію дослідження міжнародно-правових явищ, вплив на розвиток теоретичних поглядів щодо окремих інститутів міжнародного права. Розглянуто прогностичний потенціал міжнародно-правових ідей та концепцій П. Є. Казанського. Виявлено методологічні підходи та принципи П. Є. Казанського щодо міжнародно-правових досліджень. Надана характеристика поглядів Казанського на систему, джерела і суб’єктів міжнародного права. Зроблено висновок про прихильність П. Є. Казанського широкому підходу щодо розуміння міжнародного права, у відповідності до якого міжнародне публічне і міжнародне цивільне (приватне) право складає єдину систему права. Висвітлено ідеї П. Є. Казанського щодо ролі міжнародної правосвідомості у функціонуванні міжнародного права, її віднесення до джерел міжнародного права. Розглянуто концепції П. Є. Казанського щодо інституціоналізації міжнародного права, міжнародного адміністративного права та права міжнародного управління, надана оцінка прогнозу П. Є. Казанського щодо розвитку адміністративних союзів держав. Розкрито значення концепції П. Є. Казанського відносно змісту міжнародного цивільного (приватного) права та його місця в системі міжнародного права, прогнозу щодо розвитку та кодифікації міжнародного приватного права, виникнення всесвітньо-цивільного права.
Доведено, що П. Є. Казанському притаманна авторська система методологічних підходів, принципів і методів. Важливим методологічним принципом П. Є. Казанського, який він запроваджує у всіх своїх працях, – це перевага аналізу нормативного матеріалу, на відміну доктрині міжнародного права, яка на той час була важливим джерелом та основою системи міжнародного права. Особливо це виявляється у працях з адміністративних союзів держав. Тобто можна охарактеризувати П. Є. Казанського як послідовного позитивіста.
Виявлено, що внесок П. Є. Казанського в розвиток міжнародного права є найбільш значним у галузі міжнародного адміністративного права та складається у формуванні концепції інституціоналізації міжнародного права, виокремленні та характеристиці права міжнародного управління. Концепція міжнародного управління дозволяє по-новому оцінити прогностичні думки П. Є. Казанського щодо розвитку міжнародного права. Зростання кількості адміністративних союзів держав, утворених після першої світової війни, – Ліги Націй і Міжнародної організації праці, а також створення після другої світової війни ООН і системи її спеціалізованих установ, повністю підтвердило наукову обґрунтованість ідей П. Є. Казанського щодо подальшого розвитку міжнародного права та його інституалізації.
Встановлено, що П. Є. Казанський запровадив ідею щодо міжнародної правосуб’єктності людства. Під людством він розуміє всесвітнє суспільство, в яке входять і окремі особи, і групи осіб, і держави. Тобто, це широкий підхід до людства, яке складається із усіх соціальних компонентів. За П. Є. Казанським, людство реалізовує свою правосуб’єктність шляхом вільного союзу. Саме ця ідея фактично є включенням людства до суб’єктів міжнародного права в якості окремого суб’єкта, який володіє унікальними характеристиками. Вона випереджає сучасні уявлення про міжнародне співтовариство, тісно пов’язані з концепцію міжнародної правосуб’єктності людства. З цього випливає висновок, що визнання міжнародної правосуб’єктності людства не є виключно відображенням змін сучасного міжнародного права, її причини значно глибше, і можливо, сучасні тенденції тільки актуалізують їх.
