Дисертаційну роботу присвячено вирішенню актуальної науково-практичної задачі сучасної стоматології, що полягає у підвищенні ефективності усунення кістозних дефектів альвеолярних відростків щелеп шляхом експериментального та клінічного обґрунтування використання біоактивного композиту пролонгованої дії клей медичний (КМ).
На базі ДУ «Інститут хімії високомолекулярних сполук НАН України» отриманий композиційний біоактивний матеріал пролонгованої дії на основі сітчастого поліуретану – КМ, який має здатність полімеризуватися в кістковій порожнині, приймаючи її форму та утворюючи адгезійний зв'язок на межі розподілу полімер – кістка – м’які тканини, а також поступово розсмоктуватися.
Методом скануючої електронної мікроскопії (СЕМ) поверхні біоактивного композиту пролонгованої дії клей медичний (КМ) було підтверджено наявність мікро- та макропористої структури (розмір пор – від 231 до 806 мкм), взаємопов’язаних сполучень (розмір мезопор – від 45 до 270 мкм) даного матеріалу, що за основними характеристиками відповідало структурі губчастої частини кістки людини та сприяло збільшенню площі безпосереднього контакту матеріалу з кістковою тканиною, дифузії біологічних рідин «капілярною» сіткою взаємопов’язаних сполучень, а також адгезії клітин крові до його поверхні, що створює потенційну можливість оптимізації умов перебігу репаративного остеогенезу.
Експериментально in vitro та in vivo оцінено рівень біосумісності КМ. Визначивши in vitro методом культури тканин показник гістотоксичності (ПГТ = 0,82 ± 0,01), зроблено висновок про відсутність цитотоксичного впливу зразків біоактивного композиту на культивовані клітини, що вказує на високий рівень біосумісності та позитивний вплив досліджуваного матеріалу на процеси розмноження клітинних елементів.
В дослідах in vivo на лабораторних щурах на етапі підшкірної імплантації біоактивних композитів пролонгованої дії КМ виявлено формування тонкої сполучнотканинної капсули в терміни 14-30 діб, в будові якої переважали паралельно розташовані колагенові волокна, серед клітинних елементів – фібробласти при низькому рівні макрофагально-лімфоцитарної інфільтрації, що позитивно впливало на перебіг репаративного процесу в оточуючих тканинах.
В змодельованому дефекті великогомілкової кістки щура протягом 3-6 місяців після імплантації біоактивного композиту, по мірі його біодеградації, спостерігали проростання новоутвореної сполучної тканини та молодої кісткової тканини в мікропористу структуру матеріалу, що свідчило про біологічну активність та прорегенераторні властивості досліджуваної композиції.
За допомогою проспективного аналізу вивчено частоту периапікальних кістозних дефектів (ПКД) альвеолярних відростків щелеп. В обстежених хворих зазначені дефекти локалізувалися біля зубів верхньої щелепи рівнозначно на обох сторонах: у фронтальній ділянці верхньої щелепи – 61,7 % осіб; бічна ділянка верхньої щелепи – 8,5 % осіб; фронтальна та бічна ділянки нижньої щелепи відповідно 19,1 % та 10,6 % пацієнтів.
Переважна більшість пацієнтів обох груп мали скарги на наявність припухлості в ділянці альвеолярного відростка щелепи та повільне збільшення її у розмірах, зміну кольору та зміщення причинних зубів, слабкий тупий ниючий біль, що періодично виникав у цій ділянці (3,1 ± 1,1 бали за VDS).
Відмічено тенденцію до швидшого зменшення післяопераційних запальних явищ у пацієнтів основної групи: на 5-й день у 10 (62,5 %) хворих були відсутні набряк і гіперемія, тоді як у більшості осіб групи порівняння 22 (71,0 %) набряк зберігався (відмінність статистично значима, p < 0,05) і значимо зменшувався переважно на 7-й день.
Структура новоутвореного кісткового регенерату з часом змінювалася і набувала рентгенологічних ознак з характерною трабекулярною будовою, рентгенологічна щільність регенерату за шкалою Хаунсфілда зростала.
На 12-й місяць середнє значення показника щільності для групи порівняння становило 366,4 ± 44,4 од. HU, а для основної групи середнє значення було більшим (p = 0,001) – 460,8 ± 127,6 од. HU.
Процес розсмоктування біоактивного композиту в дефекті відбувався паралельно з кісткоутворенням, що забезпечувало щільний контакт композиції з кісткою та післяопераційну стійкість зубів, попереджало килоподібне вростання слизової до порожнини післяопераційного кісткового дефекту та рецесії ясеневого краю.
Обґрунтовано доцільність заповнення та статистично достовірно підвищено ефективність усунення ПКД альвеолярних відростків щелеп біоактивним композитом пролонгованої дії КМ.
Ключові слова: кістковий дефект, альвеолярний відросток, біоактивний композит, репаративний остеогенез.
