Джигалюк О. В. Кардіопротекторні властивості похідних 4-оксо(аміно-) хіназоліну при експериментальній ішемії міокарду

Дисертаційна робота присвячена актуальній пробемі експериментальної фармакології – пошуку та вивченню речовин з кардіопротекторним ефектом, перспективних для створення нового лікарського засобу для терапії ІХС, конкурентоспроможного з аміодароном, мексидолом та тіотриазоліном. У скринінговому дослідженні, проведеному на моделі діатермокоагуляційного ІМ у щурів, встановлено, що сполука-лідер ПК-66 в оптимальній дозі 10 мг/кг в/о, як при профілактичному, так і лікувальному введенні в організм, за спроможністю знижувати показник летальності тварин у критичні періоди експерименту не поступалась аміодарону (10 мг/кг, в/о), мексидолу (100 мг/кг, в/о) та тіотриазоліну (100 мг/кг, в/о). При цьому її захисна дія на ішемізоване серце, як і препаратів-порівняння, супроводжувалась на ЕКГ більш виразним зниженням амплітуди S-T над ізоелектричною лінією, що корелювало із підвищенням фізичної витривалості тварин, які вижили. Встановлена залежність «структура-дія» серед досліджуваних сполук. Кардіопротекторний ефект ПК-66, як і аміодарону та мексидолу, в умовах норадреналінової міокардіодистрофії проявився зниженням показника летальності щурів, зростанням тривалості плавального тесту та послабленням ознак деструктивних та дистрофічних процесів в ішемізованому серці. ПК-66, подібно до аміодарону, при профілактичному введенні кролям сприяє нормалізації показників кардіальної та системної гемодинаміки в умовах кофеїн-адреналінового інфаркт міокарду.