Лупак М. І. Шевченкознавство української діаспори (1945-1991): христологічний аспект.

У дисертації виявлено характерні риси та простежено основні фактори формування христологічного досвіду в межах еміграційної шевченкіани. Осмислено шевченкознавство діаспори як історіографічний та метакритичний об’єкт. Пояснено низку особливостей еміграційного шевченкознавства. Відзначено, що загальноприйнятої теорії христологічної інтерпретації як літературознавчої герменевтичної методології в українській гуманітаристиці ще немає, однак доволі продуктивною видається експлікація цього поняття, запропонована П. Іванишиним. Дослідник дав широке, загальнометодологічне визначення христологічної герменевтики (тотожної християнській екзегетиці) як «стратегії витлумачення явищ та закономірностей буття крізь призму християнства», і вужче, як «теорії та практики витлумачення художньо-літературних феноменів крізь призму християнської духовності». За типами суспільної свідомості та світоглядно-методологічними орієнтирами у шевченкознавстві діаспори вдалось виокремити три основні типи христологічного досвіду: літературознавчий, релігійно-філософський, політико-філософський.