Гринчак І. В. Міжнародний третейський суд як засіб врегулювання міжнародних спорів.

Дисертація присвячена комплексному теоретико-правовому аналізу міжнародно-правових аспектів діяльності міжнародного третейського суду. У цій роботі було здійснено спробу провести комплексний аналіз третейського правосуддя у міжнародному праві, порядку врегулювання міжнародних спорів за участю міжнародних третейських судів, а також правовій природі та юридичній силі їх рішень. У роботі досліджено історичні етапи та моделі становлення й розвитку явища міжнародного третейського суду у міжнародному праві. На основі історичних джерел показано динаміку та закономірності розвитку й заміни історичних моделей третейського правосуддя, як способу досягнення примирення між сторонами спору. Конвенція 1907 року, розвиваючи концепцію третейського правосуддя, запропонувала договірним сторонам звертатися до спеціально створеного міжнародного органу – Постійної палати третейського суду. З нагоди 100-літнього ювілею прийняття статуту Постійної палати третейського суду Генеральна Асамблея ООН Резолюцією від 17 листопада 1989 р. закликала країни-учасниці сприяти вдосконаленню судочинства у ППТС з метою відновити її статус як органу, здатного ефективно забезпечити мирне врегулювання міжнародних спорів або надавати сторонам якісні, всеохоплюючі та визнані світовою спільнотою послуги для вирішення протиріч. Більшість позовів, ініціатором яких виступає Україна стосуються інвестиційної сфери, тому на перший план виступають можливості та сервіси Постійної палати третейського суду. Зокрема Постійна палата третейського суду проводить адміністративну підтримку справи за позовом приватної сторони «Нафтогаз України» проти Російської Федерації (позов ініційовано 16.10.2016 р.). Окрім компанії «Нафтобаз України» серед позивачів є ДАК Чорноморнафтогаз, Укртрансгаз, Укргазвидобування, Укртранснафта. Сьогодні Україні варто переосмислити можливості третейського правосуддя та підстави його застосування у зовнішній політиці, правильне розуміння правової природи, суті та змісту третейського правосуддя дозволяє належним чином формувати національні засоби та механізми, які зможуть використовувати максимум його можливостей та переваг.