Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають, змінюються та припиняються під час реалізації потерпілим своїх процесуальних прав та виконання обов’язків. Мета: комплексне вивчення проблем участі потерпілого як суб’єкта кримінальних процесуальних правовідносин, визначення та наукове обґрунтування відповідних пропозицій, спрямованих на вдосконалення кримінального процесуального законодавства України і правозастосовної практики з цього питання. Методи: загальнонаукові та спеціальні методи пізнання – історико-правовий, логіко-семантичному, структурно-логічний, порівняльно-правовий, формально-юридичний, метод сходження від абстрактного до конкретного та метод моделювання. Теоретичні і практичні результати, наукова новизна: запропоновано на законодавчому рівні чітко визначити потерпілим особу, яка постраждала не тільки від кримінального правопорушення (злочину чи кримінального проступку), а й від іншого суспільно небезпечного діяння, яке вчинене не суб’єктом злочину, а наприклад, неосудною чи обмежено осудною особою; наголошено на необхідності надання відповідних повноважень слідчому, прокурору, суду на підставі медичного висновку визнавати особу потерпілою за власною ініціативою, якщо така особа перебуває у довготривалому фізіологічному стані, що унеможливлює подання нею відповідною заяви, і не має прогнозу на швидке видужання; обґрунтовано необхідність закріплення в чинному КПК України обов’язку потерпілого щодо давання показань; запропоновано ввести до чинного КПК України поняття «запит потерпілого», що є аналогічним поняттю «адвокатський запит», а також регламентувати порядок подання запиту потерпілого та відповідальність за ненадання інформації на такий запит; удосконалено: наукові положення щодо видів шкоди, які може зазнати юридична особа як потерпілий від кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння; підхід стосовно надання дискреційних повноважень органу досудового розслідування, прокурору або суду щодо визнання потерпілим одного з близьких родичів або членів сім’ї постраждалого; наукові пропозиції щодо введення до чинного КПК України поняття приводів до початку кримінального провадження; процедуру повідомлення слідчим керівника органу прокуратури про початок досудового розслідування, зокрема, через обов’язок слідчого невідкладно, але не пізніше 24 годин з моменту внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань повідомляти керівника органу прокуратури про початок досудового розслідування, його підставу та інші відомості шляхом надсилання відповідного рапорту; положення щодо встановлення в чинному КПК України обмежень у поданні касаційної скарги потерпілим; положення, що закріплюють вимоги до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Практичне значення: одержані результати можуть бути використані у науково-дослідній сфері для проведення подальших наукових досліджень в межах реалізації теми «Правове забезпечення прав, свобод та законних інтересів суб’єктів публічно-правових відносин», розробки пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення національного законодавства з питань удосконалення кримінального процесуального статусу потерпілого в кримінальному провадженні; у правозастосовній сфері як рекомендації щодо вирішення низки проблемних правових питань, які виникають при розгляді кримінальних справ за участі потерпілих осіб. Сфера використання: у освітній сфері під час викладання навчальної дисципліни «Кримінальне процесуальне право України», а також під час проведення наукових досліджень, присвячених проблематиці кримінального процесуального права.
