Євтушенко Т. В. Відновлення родючості чорноземів типових Лісостепу України за застосування ґрунтозахисних технологій

У дисертації викладено результати комплексного дослідження агрофізичних, фізико-хімічних, водно-фізичних й агрохімічних показників чорноземів типових Лісостепу України, рівня продуктивності та економічної ефективності сільськогосподарських культур у короткоротаційних сівозмінах за застосування грунтозахисних обробітків, глибокого розпушення та удобрення. Наведено теоретичне обґрунтування та експериментальне вирішення проблеми відновлення родючості грунтів. Отримані результати й узагальнення матеріалу дають можливість стверджувати, що за показниками щільності складення, пористості та запасів вологи, перехід на безполицевий обробіток і впровадження елементів мінімізації повинні розпочатися з усунення «орної підошви», а саме застосування різноглибинного безполицевого обробітку з періодичним глибоким розпушенням, з часом, на 14 рік використання грунтозахисних технологій, можливе використання під пшеницю озиму мілкого безполицевого обробітку. Тривале застосування (14 років) безполицевих обробітків за органомінеральної системи удобрення із соломою й сидератами підвищувало у 0-30 см шарі чорнозему типового Правобережного Лісостепу вміст органічної речовини на 0,36-0,46 % порівняно з неудобреним варіантом. У шарі 0-30 см за безполицевих обробітків уміст гумусу був вищим, ніж за оранки на 0,06-0,08 %, а запаси гумусу - на 2,0-4,0 т/га. На 3 рік упровадження різних систем обробітку чорнозему типового у Лівобережному Лісостепу істотні зміни відмічено лише у шарі 0-10 см, де за безполицевих обробітків із внесенням органо-мінерального удобрення вміст гумусу підвищився на 0,08-0,10 %. Система удобрення мала більший вплив на вміст елементів живлення у чорноземі типовому порівняно з обробітками ґрунту. Існує тісна залежність між показниками ґрунтової родючості (щільність ґрунту, запаси вологи, вміст гумусу й доступних форм елементів живлення) та урожайністю кукурудзи на зерно, а динаміка щільності ґрунту в чорноземі типовому впродовж вегетаційного періоду істотно не вплинула на урожайність пшениці озимої та ячменю ярого. Застосування мінеральних добрив на фоні соломи сприяло збільшенню продуктивності сівозміни на 47-53 %; соломи і сидератів 73-78 % порівняно з варіантом без добрив. Найбільша продуктивність сівозміни у Правобережному Лісостепу забезпечувалася застосуванням соломи (1,2 т/га), сидератів, N12 і N78P68K68 за глибокого безполицевого обробітку (6,71 т/га), в умовах Лівобережного Лісостепу на варіанті солома (1,2 т/га), N12 і N95P75K75 за різноглибинного безполицевого обробітку із глибоким розпушенням до 50 см (7,37 т/га).