Костюченко Н. В. Відмінності клінічного перебігу параноїдної шизофренії та шизоафективного розладу при наявності та відсутності музичного слуху

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної наукової задачі психіатрії – впровадження нових методик психодіагностики та реабілітації у пацієнтів із параноїдною шизофренією шляхом підвищення рівня клініко-діагностичної роботи, відновних заходів та тим самим підвищення якості життя пацієнтам, що страждають на дані психічні хвороби. На підставі результатів проведеного дослідження розроблений та впроваджений в практику алгоритм діагностики ПШ та ШАР у осіб із підозрою на це захворювання. Доведено, що діагностика шизофренії на основі запропонованого методу, яка передбачає тестування пацієнтів на наявність / відсутність музичного слуху, як маркера цих хвороб, дає можливість кваліфікувати захворювання на ранніх етапах, в тому числі, у продромальній стадії. Прогностично-діагностичними маркерами ПШ та ШАР є відсутність музичного слуху, високі бали (більше 5) негативних симптомів шкали РАNSS, пов’язаних із мовленням (Бідне мовлення, Затримка відповіді, Обмежений обсяг мовлення, Нерозбірливе мовлення), та шкали NSA-16 (Притуплений афект), а також позитивних симптомів шкали РАNSS (Маячення та Розлади мислення). Для ПШ, на відміну від ШАР, більш характерними є виражені прояви негативних симптомів «Порушення спонтанності і плавності в бесіді» та «Стереотипне мислення». Для ШАР більш притаманними є «Притуплений афект», «Емоційна відгородженість», «Труднощі в спілкуванні», «Пасивно-апатична соціальна відгородженість», «Порушення абстрактного мислення». Визначення наявності музичного слуху у пацієнтів із параноїдною шизофренією та шизоафективним розладом вирішує питання щодо можливості прогнозу перебігу захворювання.