Дисертаційну роботу присвячено дослідженню біорізноманітності і біологічним характеристикам дріжджів, ізольованих з молочних продуктів і вмісту дистального відділу кишківника здорових довгожителів, їх впливу на опортуністичні бактерії. В роботі також розкриваються екологічні аспекти відносин між дріжджами та різноманітними бактеріями роду Pseudomonas spp. в сенсі агрегативної поведінки бактерій, включаючи їх рухливість та біоплівкоутворення.
Ідентифікація 93-х новоізольованих дріжджів показала значне домінування в зразках ШКТ гуцульських довгожителів дріжджів родiв Candida (34 %) та Debaryomyces (25 %). В молочних продуктах найчисленнішими загалом були дріжджі родів Kluyveromyces (26 %), Candida (16 %) та Saccharomyces (15 %). В гуслянці домінували дріжджі родів Kluyveromyces (29%) та Saccharomyces (26 %). Для сметани найбільш характерним був рід Kluyveromyces (38 %). В сирах домінували дріжджі роду Candida (22 %), а також представники родів Kluyveromyces і Debaryomyces. Дріжджі виду Debaryomyces occidentalis var. оccidentalis було вперше ізольовано з ШКТ людини. Серед біологічних характеристик дріжджів треба відзначити, що всі досліджені штами були чутливими до ністатину.
За даними аналізу головних компонент (АГК) перша головна компонента (PC1) була асоційована із здатністю дріжджів до інгібування росту багатьох бактерій, а друга головна компонента (PC2) визначалася високими кількісними показниками антагонізму до штамів B. cereus B-911, E. coli B-906 та P. aeruginosa B-900. Найкращі результати за PC1 продемонстрували дріжджі, ізольовані з сирів: S. uvarum FF20 та Y. lipolytica FF21 і FF24; що інгібували ріст всіх восьми досліджених бактерій. Ізольовані з ШКТ здорових абхазьких довгожителів в 80-х роках колекційні штами S. cerevisiae 11k та 14k показали найвищі кількісні показники антагонізму за PC2, і мали максимальні значення зон інгібування росту B. cereus УКМ B-911 та E. сoli УКМ B-906 (50-55 мм).
Виявлено, що дріжджі з гуслянки починають проявляти антагоністичну активність за нижчих значень рН (5,0-5,5), ніж ізоляти з ШКТ (6,0), а також мають максимуми антагоністичної активності за більш кислих умов, ніж ізоляти з ШКТ, рН 5,5 та 6,0, відповідно.
Було встановлено велику різноманітність впливу дріжджів на агрегативну поведінку псевдомонад, що може включати як стимулюючу, так і інгібуючу дію, та залежала від поєднання штамів псевдомонад і дріжджів, та від дози дріжджового супернатанту. В цілому, для всіх досліджених концентрацій надосаду (17 – 100 % об’єму середовища) K. marxianus FF8 найсильніше впливав на характеристики біоплівкоутворення псевдомонад, пригнічуючи ріст та агрегативну поведінку бактерій.
Взаємозв’язок між процесами рухливості та характеристиками біоплівкоутворення модельних псевдомонад з різними типами біоплівок на 24-у годину культивування за дії 50 % концентрації дріжджового супернатанту S.cerevisiae 11k, S. uvarum FF20 та K. marxianus FF8 досліджували з використанням багатоваріантного аналізу. Найвищу ступінь подібності між собою за даними кластерного аналізу змінних (73 %) було виявлено для твічінг-рухливості з міцністю бактеріальної біоплівки, для яких були також характерні високі негативні значення коефіцієнтів другої головної компоненти (PC2) АГК. Свімінг виявився більш асоційованим з прикріпленням клітин до скла, про що свідчили подібність 57 % та значення коефіцієнтів PC1.
Ключові слова: дріжджі, молочні продукти, шлунково-кишковий тракт, довгожителі, біорізноманітність, ITS-фрагмент рРНК, антагонізм до бактерій, псевдомонади, агрегативна поведінка, біоплівкоутворення, свімінг- та твічінг-рухливість.
