Кащак Т. В. Патогенетичні особливості функціональних порушень печінки в пізній період скелетної травми, ускладненої опіком

У дисертації встановлено патогенетичні особливості ураження печінки в період пізніх проявів травматичної хвороби (14-28 доби) після нанесення скелетної травми, ускладненої опіком, а також доведена ефективність застосування тіотриазоліну у зниженні проявів печінкової дисфункції. Показано, що в період пізніх проявів травматичної хвороби за умов моделювання комбінованої механотермічної травми в печінці не стихають процеси ліпідної пероксидації та явища цитолізу, зниженим є антиоксидантний захист. Відмічають явища дизцитокіногенезу зі зростанням у сироватці крові вмісту туморнекротичного фактора-α через 21 добу, інтерлейкіну-4 та моноцитарного хемоатрактантного білка – у всі терміни спостереження та зниженням вмісту інтерферону-γ через 28 діб та інтерлейкіну-1α з 14 до 28 діб. Виявлено порушення функціонального і морфологічного стану печінки, що у всі терміни спостереження супроводжується зниженням швидкості жовчовиділення, утворення та екскреції її основних компонентів, дистрофічно-некротичними змінами центролобулярних гепатоцитів. Зазначені порушення суттєво більші за умов нанесення комбінованої механотермічної травми порівняно з моделюванням окремо скелетної травми чи опіку. Застосування тіотриазоліну протягом 14 діб посттравматичного періоду позитивно впливає на перебіг комбінованої травми, що проявляється меншими порушеннями показників антиоксидантного захисту та ліпідної пероксидації, зниженням проявів цитолізу, покращенням показників функціонального та морфологічного стану печінки, зміною у напрямку контролю вмісту в сироватці крові прозапальних цитокінів.