Трепак Л. М. Німецькі окупаційні суди та судочинство як складова нацистського тоталітарного режиму в Галичині (1941–1944 рр.)

У дисертації здійснено конкретно-історичне дослідження змісту та форми окупаційної судової влади в Галичині як складової нацистського неправового тоталітарного державного режиму, який використав суди як інструмент репресій проти місцевого населення та елемент гітлерівського «нового порядку» на українських землях. Сформовано спеціальну історіографію дослідження та його джерельну базу, введено до наукового обігу раніше засекречені архівні матеріали. Вивчено окупаційну судову систему в Галичині як складову судової системи Польського генерального губернаторства, висвітлено організацію та діяльність військових, спеціальних, поліцейських, німецьких і Вищих німецьких судів, ненімецьких судів, прокуратури, адвокатури, нотаріату. На основі узагальненої судової практики з’ясовано порушення у діяльності окупаційних судів фундаментальних принципів правосуддя – незалежності судів і суддів, незмінюваності суддів, змагальності процесу. У дисертації з’ясовано суть та особливості застосування у діяльності окупаційних судів джерел права. Доведено, що нацистські окупаційні суди в Галичині у кримінальному переслідуванні застосовували як джерела кримінального права німецький кримінальний кодекс 1871 р., німецький кримінальний процесуальний кодекс 1877 р., нормативні акти Третього Рейху, Польського генерального губернаторства та дистрикту Галичина. Особливість їх застосування полягала в максимальній кримінальній репресії, що передбачала найтяжчі покарання – смертні вироки та тривалі тюремні ув’язнення. При розгляді цивільних справ окупаційні суди використовували німецьке цивільне уложення 1896 р., німецький цивільно-процесуальний кодекс 1887 р., нормативно-правові акти Третього Рейху та Польського генерального губернаторства. У системі окупаційних судових органів виокремлено та схарактеризовано діяльність ненімецьких (гродських, окружних, апеляційних) судів за участі професійних суддів – українців та поляків. Діяльність цих судів, мовою судочинства в яких була українська та польська мови, зберегла певні ознаки правосуддя, зокрема участь професійних захисників – адвокатів, професійних суддів, інстанційний розгляд справ. У дисертації вперше введено до наукового обігу архівні матеріали про професійну діяльність українських та польських суддів, адвокатів, їх організації, нацистський контроль їхньої роботи, заборону на професію для адвокатів-євреїв, які складали значну частину серед правників у міжвоєнній Польщі.