Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають з приводу реалізації владними суб’єктами досудового розслідування правозахисної діяльності. Мета: вивчення теоретичних, законодавчих і прикладних питань, пов’язаних з реалізацією кримінальної процесуальної правозахисної діяльності владними суб’єктами досудового розслідування, а також розроблення науково обґрунтованих пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вдосконалення кримінального процесуального законодавства та практики його застосування в межах предмета дослідження. Методи: діалектичний, пошуково-бібліографічний, формально-логічний, формально-юридичний (догматичний), системно-структурний, системно-функціональний, соціологічний та статистичний. Теоретичні і практичні результати, наукова новизна: визначено сутність, зміст та основні складові елементи правозахисної діяльності слідчого, прокурора, слідчого судді; доведено, що правозахисна діяльність владних суб’єктів досудового розслідування є різновидом здійснення загальнодержавної правозабезпечувальної функції, визначеної ст. 3 Конституції України; окреслені основні напрямки правозахисної діяльності владних суб’єктів досудового розслідування; обґрунтовано, що правозахисна діяльність владних суб’єктів досудового розслідування не може бути ні складовим елементом їх кримінальних процесуальних функцій, ні похідною від них, бо як ведуча загальнодержавна функція, не вона виходить із них, а всі вони обумовлені нею; запропоновано правозахисну (правозабезпечувальну) діяльність владних суб’єктів кримінального провадження закріпити в ст. 22 КПК України в якості його основної (загальнопроцесуальної) функції; внесено пропозицію про заборону слідчому судді проводити судово-контрольні провадження в умовах змагальності сторін, коли одна з них виступає в особі лише одного її представника, позаяк сторони мають групову архітектоніку, що зобов’язує їх під час змагання обов’язково діяти на груповій (колективній) основі; розкрито основні процесуальні способи реалізації правозахисної діяльності слідчим, прокурором, слідчим суддею. Практичне значення: положення, отримані в результаті проведеного в дисертації дослідження, можуть бути використані у законодавчій діяльності – під час удосконалення положень КПК України щодо правового регулювання правозахисної діяльності владних суб’єктів кримінального провадження; у правозастосовній діяльності – практичній роботі слідчого, прокурора, слідчого судді, судового експерта; у науково-дослідній роботі – для подальшого вивчення і розробки наукових положень, які стосуються забезпечення прав і свобод людини владними суб’єктами досудового розслідування. Сфера використання: у навчальному процесі – при читанні лекцій, проведенні практичних занять, підготовці підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій з навчальних дисциплін «Кримінальне процесуальне право», «Актуальні проблеми кримінального процесу України», «Проблеми досудового розслідування», «Криміналістика», «Розслідування злочинів проти життя і здоров’я особи», «Прокуратура України», а також при підготовці лекційних матеріалів для аспірантів за кримінальним процесуальним, криміналістичним та судово-експертним спрямуванням.
