Дисертацію присвячено теоретико-методологічним і практичним аспектам державного регулювання процесів протидії поширення корупції в органах публічної влади, правоохоронних, військових та інших державних інституцій, розробці пропозицій щодо подальшого формування дієвої системи державного управління у сфері нейтралізації загроз державній безпеці й протидії поширенню корупції в державних установах та органах публічної влади.
Систематизовано основні загрози національній безпеці України у трьох кластерах (зовнішні, гібридні та внутрішні) та охарактеризовано ключові системні фактори, що впливають на стан національної безпеки України, до яких віднесено: неефективність наявних систем міжнародної безпеки; територіальні претензії сусідів; інформаційні війни; цивілізаційний розкол українського суспільства; сепаратизм; олігархізація держави; політичні кризи та соціальні конфлікти; міграція населення; бідність та надмірна соціальна диференціація, корупція та організована злочинність, диспропорції регіонального та галузевого розвитку, етнонаціональні та етноконфесійні процеси, екологічні загрози.
Узагальнено сучасні наукові підходи до розробки та запровадження різноманітних механізмів, форм та методів протидії корупційним відносинам, на основі чого виокремлено та детально охарактеризовано три основні групи таких механізмів: механізми запобігання (насамперед, створюють суспільно-правову атмосферу несприйняття корупційних діянь, виховують антикорупційну культуру публічних службовців); механізми попередження (спрямовані на формування умов для відмови від спокуси вступання у корупційні відносини); механізми покарання (покликані забезпечити невідворотність осуду за корупційні дії).
Обґрунтовано, що корупція в Україні є однією з ключових загроз національній безпеці держави, оскільки носить системний і тотальний характер, пронизує усі сфери життєдіяльності суспільства, викривляє суспільно-владні відносини та негативно впливає на економічний стан держави, рівень життя людини, її соціальне самопочуття та гідність. Зроблено висновок щодо повної недієздатності наявної системи боротьби з корупцією в Україні, її неспроможності подолати найбільш критичні для національної безпеки держави корупційні загрози, насамперед, на найвищих щаблях державної влади.
Запропоновано в публічному врядуванні нашої країни здійснити низку заходів щодо подальшого вдосконалення системи державного управління у сфері нейтралізації загроз державній безпеці та протидії поширенню корупції у державних установах та органах публічної влади в Україні. Такі заходи ще системно розподілено на рівнях стратегічної перспективи, доктринально-середньостроковому, оперативно-плановому, невідкладного реагування та згруповано у 4-х кластерах: профілактико-запобігальному, адміністративно-контрольному, суспільно-публічному та репресивно-каральному.
Ключові слова: національна безпека держави, корупція, корупційні відносини, державне управління, органи публічного управління, загрози національній безпеці держави.
