У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення науково-теоретичного завдання, що полягає у розкритті державного регулювання як складової державного управління у сфері боротьби з організованою злочинністю в Україні.
Дослідивши напрацювання багатьох науковців, зазначено на їх значному вкладі у розвиток питань розробки теоретичних методів державного регулювання протидії організованій злочинності, багато з яких успішно втілені у життя. Однак, зважаючи на те, що проблема існування організованої злочинності гостро стоїть на порядку денному розвитку нашої держави, потребують теоретичного опрацювання питання побудови нової стратегії та застосування оновленої тактики боротьби з організованою злочинністю. З погляду сучасних теорій публічного управління, виведене авторське визначення поняття «державне регулювання у сфері боротьби з організованою злочинністю», що представляє собою сукупність заходів органів державної влади, правоохоронних органів та спеціально уповноважених структур, які спрямовані на попередження, виявлення та знешкодження організованих злочинних угруповань з метою протидії незаконним намірам, яким притаманне кримінальне спрямування з метою забезпечення збалансованого та ефективного функціонування державних відносин.
На прикладі країн ЄС, систематизовані основні завдання щодо реалізації механізмів державного управління розслідуванням феномену організованої злочинності мафіозного типу та подібних співтовариств злочинного спрямування, що полягають у:
1. Контролі виконання прийнятих раніше законів;
2. Сприянні в ухваленні положень законодавчого та адміністративного характеру з метою підвищити ефективність вже механізмів у сфері протидії організованій злочинності;
3. Забезпеченні адекватності вже прийнятих законів та внесенні пропозицій щодо необхідних заходів з питань запобігання злочинній діяльності;
4. Перевірці на відповідність законів, які були прийняті раніше;
5. Здійсненні контролю щодо виконання правил запобіжних (превентивних) заходів у протидії організованій злочинності;
6. Систематичній перевірці достатності (адекватності) державних структур, які відповідають за запобігання та протидію злочинності.
Визначено і обґрунтовано перспективи інституціональних перетворень державного регулювання у сфері боротьби з організованою злочинністю в Україні, з-поміж яких:
– обмін інформацією з іншими державами під час здійснення проваджень для того, щоб організувати та провести необхідні перевірки та заходи оперативно-розшукового характеру;
– посилення роботи механізмів міжнародної співпраці щодо розшуку осіб (яким вже висунуто обвинувачення, або тим, які підсудні), що переховуються задля уникнення кримінальної відповідальності та яких оголошено у державний чи міждержавний розшук; також в організації екстрадиції таких осіб;
– посилення міжнародної співпраці щодо розшуку осіб, що зникли безвісти, осіб, що стали жертвами торгівлі людьми, викрадених автотранспортних засобів, антикварних речей та тих, що мають культурну цінність, ідентифікації осіб або трупів, що невпізнані тощо;
– постійний обміні статистичною та аналітичною інформацією, що стосується боротьби з транснаціональною злочинністю та організації роботи правоохоронних органів.
Уперше представлене наукове бачення удосконалення функціонального та організаційного забезпечень сфери боротьби з організованою злочинністю в Україні, що проявляється у запропонованому Проєкті Концепції удосконалення механізмів державного управління у сфері боротьби із організованою злочинністю, реалізація якої складається із послідовних кроків, а саме: впровадження у практику залучення до комісій з підготовки законопроєктів представників організацій політичного та громадського спрямувань; вивчення умов, причин латентної злочинності та удосконалення заходів боротьби з нею; здійснення науково-кримінологічної експертизи всіх нормативно-правових актів, що були видані раніше; прискорення прийняття Закону України «Про профілактику злочинності»; розробка та прийняття Закону України «Про державний контроль в Україні» та ін.
