Завгородня В. А. Індивідуальні особливості функціонування гемодинаміки при гіпокапнії дихання у чоловіків

Дисертація присвячена дослідженню актуальної проблеми фізіології – індивідуальним особливостям змін центральної та церебральної гемодинаміки, варіабельності серцевого ритму при гіпокапнії гіпервентиляції. У дисертаційній роботі доведено, що дихання з частотою 30 циклів за хвилину упродовж 10 хвилин приводить до суттєвого зниження рівня карбон (ІV) оксиду в альвеолярному повітрі у середньому з 40,12±0,361 мм рт. ст. до 18,59±0,542 мм рт. ст. з відсутністю повного відновлення упродовж 40 хвилин. Реактивність PetCO2 при впливі та у період відновлення мала широкий розкид індивідуальних проявів. Останні обумовлені фоновим рівнем даного показника, який є індивідуально-типологічною характеристикою організму людини. Під час 10-хвилинної гіпервентиляції з частотою 30 циклів за хвилину спостерігається зменшення тривалості R-R інтервалів та загального периферичного опору судин, збільшення серцевого індексу. У період відновлення значущим було тільки подовження тривалості R-R інтервалів максимально на 20-й хвилині. Доведено, що ваготоніки, нормотоніки, а також чоловіки із середнім вихідним рівнем PetCO2 відзначаються ефективнішими змінами гемодинаміки під дією гіпокапнії, так як у цих осіб серцевий викид зростав в меншій мірі за рахунок прискорення частоти серцевих скорочень на фоні сталого рівня ударного індексу поряд із меншим значенням індексу напруження міокарду. Встановлено, що вищий фоновий рівень PetCO2 серед обстежених мають ваготоніки. Реактивність гемодинаміки залежала від вихідного рівня напруження карбон (IV) оксиду в альвеолярному повітрі: у чоловіків із середнім та високим його рівнем реактивність вища, ніж у представників групи з низьким фоновим PetCO2. При гіпервентиляції показники часового аналізу та потужності спектру тривалості R-R інтервалів вірогідно знижуються. Через 40 хвилин відновлення спостерігали вищі їх значення у порівнянні з фоном. У чоловіків із високим та середнім вихідним рівнем PetCO2 як у стані спокою, так і при гіпокапнії відмічено вищі значення варіативності серцевого ритму порівняно з особами із низьким його рівнем. Досліджено, що ваготоніки характеризуються найбільшою варіативністю реакцій під час гіпокапнії та найменшим напруженням регуляторних систем. Під впливом гіпокапнії дихання спостерігали збільшення тонусу артеріальних судин та зменшення кровонаповнення басейну сонної артерії головного мозку. Ці реакції мали суттєві між індивідуальні відмінності. Особи з високим вихідним рівнем PetCO2, а також нормотоніки та ваготоніків під час гіпокапнії мають вищий рівень кровонаповнення та нижчий тонус церебральних судин. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми та розкриває нові можливості для її вивчення. Перспективи подальшого дослідження впливу гіпокапнії на стан серцево-судинної системи вбачаються у з’ясуванні генетичних механізмів отриманих закономірностей.