Каспіч Г. Г. Культурологічний інтертекст драматургії Валерія Герасимчука.

У дисертації запропоновано, обґрунтовано та експериментально акуалізовано літературознавчу категорію «культурологічний інтертекст», за допомогою якої можна аналізувати складні інтертекстуальні художні конструкції. Це система внутритекстових елементів, наділена інтертекстуальними властивостями та певною формозмістовою специфікою, в межах якої: алюзивні формати домінують над власне текстовими запозиченнями, причому алюзії ширші, ніж діалогічна форма епох культур стилів жанрів письменників текстів; обов’язковими є проекції на сучасні культурні, риторичні, буттєві коди; нагнітаються хрестоматійні або прецедентні, широко взнавані «знаки» і «коди»; містяться стислі, компактні «сигнали» прецедентних текстів; так чи інакше актуалізується, подеколи навіть гіперболізується образ автора; спостерігається мікс прецедентних текстів; головний персонаж виступає медіатором між культурами, текстами, аксіологічними моделями, відповідно, наділений рисами переходовості; акцентуються риторичні фігури і риторичний поетичний синтаксис; створюється автоінтертекст власного біографічного досвіду як семіотичного «перепрочитання» еталонних культурних авторитетів; спосіб оприявнення мотивного комплексу тяжіє до певної жанрової матриці; новий жанр розвивається як інтертекстуальне переосмислення ретроспективної жанрової проекції.