Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук (доктора філософії) за спеціальністю 14.01.22 «Стоматологія» (222 Медицина). – Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, МОЗ України, Львів, 2020.
Дисертація присвячена підвищенню ефективності комплексного лікування хворих із переломами щелеп на тлі запальних і дистрофічно-запальних захворювань тканин пародонта шляхом клінічного обґрунтування лікувально-профілактичного комплексу.
Ретроспективний аналіз термінів і результатів лікування хворих із переломами щелеп у 2013−2017 роки за даними Тернопільської університетської лікарні показав, що у середньому, термін перебування хворих із переломами нижньої щелепи склав 23,36 ліжко-дня, верхньої щелепи – 24,21 ліжко-дня. 59,51 % хворих було виписано зі стаціонару з одужанням, 35,32 % – з покращенням, у 5,17 % спостерігались ускладнення після проведеного лікування.
Поширеність захворювань тканин пародонта у хворих із переломами щелеп становила 60,4 %. Супутні запальні захворювання тканин пародонта склали 32,79 %, дистрофічно-запальні – 67,21 % випадків.
Проведене клінічно-лабораторне дослідження та оцінка результатів лікування показали високу ефективність використання комплексної терапії у лікуванні поєднаної стоматологічної патології, що підтверджувалось зниженням значень пародонтальних індексів РМА у 2,6 раза, РІ і рухомості зубів у 1,6 раза, глибини пародонтальних кишень у 1,8 раза, р<0,01 та покращенням гігієнічного стану порожнини рота: зменшення значень індексів OHI−S – у 1,5 та RMNPI − у 3,0 рази відносно даних до лікування, що значно сприяло покращенню клінічного перебігу переломів щелеп; відсутністю запальних ускладнень, зменшенням ліжко-днів у 1,3 раза.
Ефективність застосування запропонованого лікувального комплексу через 12 місяців доведена зростанням щільності мікробної колонізації сапрофітними стрептококами на тлі зменшення щільності мікробного обсіменіння Corynebacterium, Neisseria, Enterococcus та S. аureus, Candida, пародонтопатогенних мікроорганізмів Porphyromonas gingivalis, Veillonella та Actinomycetes, стосовно значень до лікування. У віддалені терміни після лікування спостерігали зростання у сироватці крові вмісту загального білку, альбуміну, лізоциму, фагоцитарного показника, показника завершеності фагоцитозу, фагоцитарного числа, водночас, відбулось зниження рівнів: ɣ-глобуліну, С-реактивного білку та NK-клітин CD16+CD56+, при порівнянні зі значеннями до лікування. Мінеральна щільність кісткової тканини нижньої та верхньої щелепи у хворих із переломами щелеп на тлі захворювань тканин пародонта у всіх ділянках виміру, у середньому, була у 1,7 раза меншою відносно даних у хворих із переломами щелеп без супутніх захворювань тканин пародонта, р<0,01. Запропоноване лікування у хворих основної групи сприяло зростанню у сироватці крові рівня остеокальцину, С-кінцевого пропептиду, трансформуючого фактору росту та зниженню вмісту оксипроліну, піридиноліну та хрящевого олігомерного матриксного протеїну, стосовно значень до лікування.
Ключові слова: переломи щелеп, захворювання тканин пародонта, маркери біосинтезу і щільність кісткової тканини, мікробіоценоз.
