Шаменко В. О. Функціональний стан вазопресинергічної системи гіпоталамуса внаслідок дії переривчастої гіпоксичної гіпоксії.

У дисертації наведене теоретичне обґрунтування і експериментальне вирішення актуальної наукової задачі, яка полягає у встановленні механізмів участі вазопресинергічної системи гіпоталамуса в нейроендокринній відповіді мозку на багатоденну переривчасту дію гіпобаричної гіпоксичної гіпоксії та особливості відновлення морфофункціонального стану вазопресинергічних нейронів у постгіпоксичний період. На підставі кількісного імуногістохімічного та імунофлюоресцентного дослідження серійних зрізів гіпоталамуса було показано, що гіпоксичний вплив призводив до гіпертрофії нейронів задньолатерального крупноклітинного суб'ядра паравентрикулярного ядра гіпоталамуса (ПВЯ) зі збільшенням площі цитоплазми і ядерець нейронів, а також накопиченням у цитоплазмі РНК. У крупноклітинних нейронах відзначалося підвищення концентрації вазопресину в тілах нейронів та їх аксонах, що призводило до істотного зростання сумарного вмісту вазопресину в задньолатеральному крупноклітинному суб'ядрі ПВЯ. Гіпоксичний вплив спричиняв підвищення імунореактивності до білків cFos, HIF-1α і HIF-3α в ділянці задньолатерального крупноклітинного суб'ядра ПВЯ у поєднанні з підвищенням концентрації цих білків у нейроцитах та зростанням сумарного вмісту цих білків у суб'ядрі. Підвищення функціональної активності нейронів задньолатерального крупноклітинного суб'ядра ПВЯ зі збільшенням синтезу і секреції вазопресину у відповідь на гіпоксичну стимуляцію поєднувалося з підвищенням концентрації мРНК до білків HIF-1α і HIF-3α у медіобазальному гіпоталамусі. Показовим є те, що через 10 днів після закінчення гіпоксичних впливів у нейронах задньолатерального крупноклітинного суб'ядра ПВЯ зберігались ознаки гіпертрофії і додатково зростала концентрація РНК в ядерцях нейроцитів, а основні показники нейросекреторної активності крупноклітинних нейронів залишались підвищеними порівняно з контрольними показниками, що свідчило про збереження високої функціональної активності крупноклітинних вазопресинергічних нейронів у постгіпоксичний період. Таким чином, характер змін функціональної активності нейронів задньолатерального крупноклітинного суб'ядра ПВЯ у відповідь на гіпоксичні впливи та у постгіпоксичний період свідчить про залучення крупноклітинних вазопресинергічних нейронів до процесу нейроендокринної адаптації до гіпоксії.