Гудзь Л. А. Поема архієпископа Іоана Максимовича "Богородице Дҍво, радуйся" як явище української барокової літератури

Дисертація присвячена дослідженню літературної спадщини, зокрема поеми «Богородице Дҍво книга нареченна, от Троицы Пресвятыя пред вҍки сложенна» (1707) свт. Іоана Максимовича – барокового письменника, проповідника, культурно-освітнього діяча кін. XVII – поч. ХVІІІ ст. У роботі розглядаються художні особливості авторської молитви, її класифікація, характеристики, традиції побутування та функції в поезії бароко. У дослідженні велика увага приділяється системі образів та символіці поеми «Богородице Дҍво, радуйся», що відзначається особливою багатогранністю та має глибоку християнську традицію. У дослідженні розглянуто структуру поеми, що складається з 9 частин канонічної молитви, поділеної на сегменти-слова та сегменти-словосполучення, завдяки чому твір є своєрідною ампліфікацією канонічного тексту, майстерно оздоблений фігурами та тропами. У роботі висвітлено також основні особливості мотиву чуда, його естетичні та художні способи моделювання, що розкриваються через алегоричні й символічні образи та впливають на загальну поетику твору. Результати роботи дають підстави стверджувати, що поема «Богородице Дҍво, радуйся» – це взірцевий бароковий текст, важлива складова української літератури кін. ХVII – поч. XVIII ст., покликаний збагатити культурну та літературну скарбницю українського письменства. Відтак творча спадщина свт. Іоана Максимовича цілком відповідає потребам барокового періоду розвитку української літератури кін. XVII – поч. XVIII ст. і демонструє незаперечний талант письменника, його працелюбність на літературній ниві, розкриває морально-естетичні цінності поета, що відображають складний процес пошуку світоглядного ідеалу, проблеми та завдання поетичної творчості загалом.