У дисертації досліджено малу прозу Михайла Коцюбинського з погляду когнітивної наратології. Наголошено, що когнітивна теорія аналізу пропонує таку поетапну концепцію для дослідження наративних текстів: нарація передбачає комунікацію, комунікація – сприймання, а сприймання – пізнання. Застосування пізнавального підходу сприяло виявленню читацьких естетичних реакцій та емоційних станів у текстах письменника. Виокремлено ефекти невирішеності (етюд «Цвіт яблуні»), невизначеності (етюд «Невідомий», новела «Intermezzo»), незавершеності (етюд «Лялечка»), розгубленості (новела «Дебют»), невпевненості (оповідання «Дорогою ціною»), а також ефект когнітивного дисонансу (новела «Що записано в книгу життя») та когнітивний ефект іронії (новели «Хвала життю» та «Подарунок на іменини»).
Увагу до пізнавальних аспектів тексту зустрічаємо ще в «Поетиці» Аристотеля, де зазначалося, що наратив є репрезентацією дій, котрі спрямовані на те, щоб викликати емоції. Сьогодні ж наратологічні дослідження набули особливої популярності. Зокрема, когнітивна наратологія акцентує свою увагу на дослідженні зв’язків між сприйняттям, мовою, знанням, пам’яттю і світом. Актуалізуючи ці зв’язки, читач перебуває у повній єдності з текстом і це дає йому змогу виявити свої стани.
Когнітивна наратологія належить до посткласичної і є галуззю науки, котра працює над вирішенням таких питань: що є наративом, як когнітивні процеси допомагають розуміти наратив, що є основою наративних репрезентацій, які стани та реакції охоплюють читача при сприйманні наративного тексту (Д. Герман).
Михайло Коцюбинський проявив себе як талановитий літератор з майстерністю художника та віртуозністю музиканта. Це засвідчує жанрове розмаїття малої прози письменника: оповідання, новела, казка, етюд, акварель, образок, нарис, шкіц. Письму автора притаманні такі ознаки: лаконічність вислову та довершеність кожної фрази; фіксація художніх деталей та їх смислове навантаження; психологізований пейзаж, особливо фрагментарний; синтез мистецтв: література-малярство, література-музика; моделювання прихованого підтексту, а відтак інтригування читача з метою створення естетичних ефектів. Доведено, що мала проза Михайла Коцюбинського – новаторський взірець емоційно збагаченої наративної структури.
Теоретико-методологічною основою роботи стали наукові праці українських істориків та теоретиків літератури: В. Агеєвої, М. Грицюти, Н. Калениченко, П. Колесника, М. Костенко, Й. Куп’янського, Л. Мацевко-Бекерської, І. Папуші, М. Ткачука, О. Черненко тощо. Для з’ясування жанрово-стильових особливостей малої прози Михайла Коцюбинського використано дослідження І. Денисюка, О. Ковальчука, Ю. Кузнецова, Я. Поліщука. Огляд парадигм сучасної наратології здійснено на основі наукових студій Д. Германа, Ж. Женетта, В. Ізера, Р. Інґардена, А. Нюнінґа, Дж. Принса, П. Стоквела, М. Флудернік, Н. Фрая, В. Шміда, Г. Яуса та ін.
Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше в українському літературознавстві здійснено аналіз малої прози Михайла Коцюбинського з погляду когнітивної наратології, а саме: простежено психологічно-емоційні стани персонажів та читача в текстах автора, виявлено естетичні ефекти в них. У ході дослідження удосконалено інтерпретаційну модель аналізу розповідних текстів з позиції пізнавальної теорії, вперше до когнітивного інструментарію введено поняття ефектів «невизначеності», «невирішеності», «незавершеності», «невпевненості», «розгубленості», «когнітивного ефекту іронії». Доведено, що наративна стратегія Михайла Коцюбинського є новаторською формою викладу.
Теоретичне значення дослідження. Основні положення роботи сприяють поглибленню знань про теоретико-методологічні основи наратології в сучасному літературознавстві; допомагають зрозуміти специфіку когнітивної наратології; розкривають нові можливості когнітивного прочитання та осмислення художнього тексту; визначають шляхи трансформації наративного дискурсу малої прози Михайла Коцюбинського; обґрунтовують роль естетичних ефектів у структурі фрагментарних творів класика.
Практичне значення одержаних результатів зумовлене можливістю їх використання при вивченні історії української літератури кінця ХІХ – початку ХХ ст., насамперед індивідуального стилю письменника. Матеріали дисертації можуть бути корисними для підготовки підручників, посібників чи вибіркових курсів про особливості когнітивного аналізу художніх текстів, для написання наукових праць з історії та теорії літератури, для читання лекційних курсів з історії української літератури кінця ХІХ – початку ХХ ст. Запропонована концепція може бути застосована для естетико-пізнавального аналізу художніх творів українського письменства.
Ключові слова: наратологія, когнітивна наратологія, фрейм, скрипт, процес читання, естетичний ефект, невизначеність, незавершеність, етюд, читач, стиль, жанр, рецепція, імпресіонізм.
