Дисертаційна робота присвячена оптимізації надання допомоги потерпілим з травматичними переломами НЩ шляхом використання у їх лікувальному процесі ЕНОТ.
Клінічне дослідження проведено на 134 хворих з травматичними переломами НЩ різної локалізації, які були стратифіковані за доцільністю варіантів лікування: основна група А (40 хворих із 46 переломами НЩ, яким проведено КОЛ (моно- та МЩФ з використанням ЕНОТ); основна група Б (44 пацієнти з 62 переломами НЩ, яким було проведено моно- та МЩФ з використанням ЕНОТ в поєднанні з внутрішньо- або зовнішньоротовим остеосинтезом титановими міні-пластинами системи 2.0 з їх моно- чи бікортикальною фіксацією гвинтами); група порівняння (50 хворих з 54 переломами НЩ в межах зубного ряду, які зазнали КОЛ шляхом проведення міжщелепної іммобілізації з використанням індивідуальних дротяних гнутих або паяних шин та гумової тяги за відомими методиками).
На підставі клінічно-рентгенологічного обстеження у динаміці результати лікування визнано добрими у 37 (92,5%) пацієнтів основної групи А та у 42 (95,5%) пацієнтів основної групи Б проти 36 (72,0%) пацієнтів групи порівняння.
Скарг пацієнтів основної групи А та Б щодо затрудненого гігієнічного догляду за порожниною рота та ортодонтичною системою не було.
Шляхом ретельного вивчення 125 рентгенограм, що містили зуб у щілині перелому визначено 4 типові варіанти проходження щілини перелому стосовно кореня зуба, співставлено результати рентгенографії з вислідами ЕОД вказаних зубів та рекомендовано диференційовану лікувальну тактику стосовно них, що сприяло збереженню 81,3% зубів у пацієнтів основної групи А та 80,4% зубів у пацієнтів основної групи Б за умов забезпечення адекватної фіксації зуба у зубній дузі за допомогою ЕНОТ та під постійним моніторингом його електрозбудливості.
Хронометрично встановлено, що тривалість процедури фіксації ортодонтичних елементів у варіанті монощелепного шинування практично не відрізняється від процедури шинування за допомогою гнутої дротяної назубної шини-скоби (22,1±2,3 хв. проти 18,6±2,7 хв.), а у варіанті МЩФ є суттєво коротшою у порівнянні з бімаксилярними дротяними шинами із зачіпними петлями (52,3±6,5 хв. проти 65,2±7,9 хв.).
На користь використання ЕНОТ у порівнянні з шинуванням дротяними гнутими або паяними шинами) свідчать і проведені дослідження гігієгічного та пародонтального статусу потерпілих (проби Шиллера-Писарєва з визначенням йодного числа Свракова, визначення індексу РМА у модифікації Parma, індексу J. Silness та Н. Loe, вакуумна проба за В.М. Кулаженко) (p<0.05).
Результати виконаної роботи дозволили підвищити ефективність лікування пацієнтів з травматичними переломами НЩ шляхом використання ЕНОТ для здійснення моно- та МЩФ як у вигляді самостійного консервативно-ортопедичного варіанту лікування так і для забезпечення правильного оклюзійного співвідношення за умов проведення остеосинтезу НЩ.
