Безкоровайна Г. О. Статеві відмінності розвитку адреналін-індукованого некрозу міокарда на тлі світлового десинхронозу

У дисертації встановлено статеві відмінності в ступені метаболічних та структурних порушень в міокарді шлуночків, характер впливу автономної нервової системи на ритм серця, чутливість міокардіальних холінорецепторів при розвитку адреналін-індукованого некрозу міокарда на тлі світлової депривації та перманентного освітлення, кардіопротекторна роль мелатоніну. Світлова депривація (10 днів) зменшує пошкоджуючий вплив адреналіну на міокард більшою мірою в самиць щурів завдяки вищій активності ферментів антиоксидантної системи. Розвиток адреналін-індукованого некрозу міокарда на тлі світлової депривації в самців викликає переважання активності парасимпатичної ланки автономної нервової системи в умовах збільшеної чутливості холінорецепторів, а в самиць збереження регуляторного балансу активності обох ланок автономної нервової системи відбувається при полегшеному вивільненні ацетилхоліну з пресинаптичного відділу та збільшеній чутливості холінорецепторів серця. Встановлено, що перманентне освітлення (10 днів) сприяє реалізації токсичного впливу адреналіну на міокард більшою мірою в самців внаслідок більш суттєвого пригнічення активності ферментів антиоксидантної системи. Менший ступінь пошкодження адреналіном серця самиць в таких умовах забезпечується більш активною участю холінергічних механізмів у пристосуванні серця до пошкодження. Доведено виразний кардіопротекторний ефект мелатоніну на експериментальній моделі адреналін-індукованого некрозу міокарда в умовах перманентного освітлення, що суттєвіше проявляється в самиць.