Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають за участю судово-експертних установ України. Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу наукових поглядів учених та норм чинного законодавства України визначити особливості адміністративно-правового забезпечення взаємодії між судово-експертними установами України, на основі опрацювання позитивного вітчизняного та зарубіжного досвіду окреслити напрямки удосконалення відповідного адміністративного законодавства. Методи дослідження: загальнонаукові та спеціально-юридичні, зокрема, діалектичний, системно-структурний, порівняльно-правовий, логіко-семантичний, формально-логічний, історичний, соціологічний, статистичний методи, метод моделювання тощо. Теоретичні і практичні результати, новизна: категорію «координація судово-експертних установ України» визначено як здійснюваний на постійній основі за допомогою адміністративно-правових засобів та методів, у правових формах організуючий вплив у сфері судово-експертної діяльності, який полягає в забезпеченні узгодженості, упорядкованості та синхронності реалізації судово-експертними установами своїх повноважень щодо забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об’єктивною експертизою, запровадженні у такій діяльності єдиних та загальновизнаних стандартів; запропоновано виділяти форми взаємодії між судово-експертними установами за кількісним складом суб’єктів: двосуб’єктна, тобто коли до проведення експертизи залучаються лише два суб’єкти – окремий експерт чи окрема експертна установа; та багатосуб’єктна, до проведення якої залучаються двоє і більше суб’єктів взаємодії (при розслідуванні складних злочинів, наприклад, таких як вбивство, нанесення тяжких тілесних ушкоджень, зґвалтування, при розслідуванні різних видів економічних злочинів, злочинів, пов’язаних із господарською діяльністю суб’єкта, службових злочинів тощо); окреслено систему методів взаємодії між судово-експертними установами, серед яких виділено такі: 1) метод планування; 2) метод контролю; 3) метод інформаційного забезпечення; 4) метод переконання; 5) метод адміністративно-правового примусу; 6) метод погодження актів. Ступінь упровадження: викладені в роботі висновки і пропозиції можуть бути використані у науково-дослідній сфері як підґрунтя для подальших досліджень питань взаємодії між судово-експертними установами України; правотворчій діяльності для вдосконалення вітчизняного законодавства під час підготовки й уточнення низки законодавчих та підзаконних актів з взаємодії між судово-експертними установами України; правозастосовній діяльності з метою підвищення ефективності взаємодії між судово-експертними установами України. Сфера використання: у освітньому процесі під час підготовки підручників та навчальних посібників з дисциплін «Адміністративне право» та «Судові та правоохоронні органи».
