Кондарюк Т. О. Умови осадкоутворення та фаціальні обстановки на межі плейстоцену та голоцену в Чорному морі (за форамініферами)

Вивчення пізнього плейстоцену – голоцену Чорноморського регіону почалося з кінця дев'ятнадцятого – початку двадцятого століття роботами М. І. Андрусова і було продовжено багатьма дослідниками. Усі автори одностайно відзначають наявність в розрізі кінця плейстоцену – голоцену новоевксинських і чорноморських відкладів, які відповідають двом великим етапам розвитку басейну. Розбіжності існують у сценаріях трансформації (поступовий, катастрофічний, зворотно-поступовий) новоевксинського басейну в сучасне Чорне море на межі плейстоцену та голоцену та солоності першого (прісноводний або солонуватоводний). Мета роботи – визначити умови осадкоутворення та фаціальні обстановки на межі плейстоцену та голоцену в Чорному морі (за форамініферами). Вивчений таксономічний склад, екологічні характеристики та морфологічні особливості черепашок сучасних видів бентосних форамініфер Чорного моря. Сучасні комплекси складають латеральні ряди бентосних форамініфер. Їх характерною особливістю є чергування видів з роду Ammonia, тобто A. tepida – A. compacta – A. ammoniformis. Чергування латеральних рядів форамініфер в геологічних розрізах дозволило провести екостратиграфічне розчленування розрізів, реконструювати палеоекологічні умови осадконакопичення на північно-західному шельфі Чорного моря на межі плейстоцену і голоцену. За фаціальними картами, побудованими автором, реконструйовані палеогеографічні обстановки та визначені фаціальні зміни на рубежі плейстоцену та голоцену в межах північно-західного шельфу Чорного моря. Характер трансформації пізньоновоевксинського басейну в сучасне Чорне море на межі плейстоцену та голоцену кардинально відрізняється в залежності від місця отримання фактичного матеріалу – внутрішній або зовнішній шельф.