Шмега К. М. Дискурс маскулінності у прозі Івана Франка.

Дисертацію присвячено дослідженню маскулінного дискурсу у прозовій творчості Івана Франка. Вперше в українському літературознавстві запропоновано комплексне осмислення різних виявів маскулінності в художній прозі письменника з урахуванням соціокультурного контексту часового періоду його творчості – другої половини ХІХ – початку ХХ століття. Висвітлено погляди Франка на маскулінні та фемінні гендерні ролі й соціопсихологічні риси, його міркування про різні типи чоловіків, «чоловічий» та «жіночий» різновиди письма. Визначено й теоретично обґрунтовано елементи гендерного аналізу маскулінності в літературі, досліджено її основні проблемно-тематичні пласти. Встановлено й пояснено особливості маскулінних моделей поведінки Франкових персонажів у взаєминах із чоловіками та жінками, розглянуто різні соціальні системи, які формують маскулінні засади майбутнього чоловіка, проаналізовано ословлення маскулінності через стратегії й тактики спілкування чоловіків, їхню вербальну і невербальну комунікативну поведінку. Визначено особливості характерокреаційної і портретної технік Івана Франка у творенні маскулінної тілесності та психології. Розглянуто самоідентифікацію чоловічих персонажів і природу їхньої маскулінності в контексті революційно-мілітарного дискурсу. На ґрунті низки соціопсихологічних критеріїв виділено основні маскулінні типи у прозі Франка. Доведено, що близьким до Франкового маскулінного ідеалу є архетип культурного героя, втілений в образотворенні його персонажів-інтелігентів.