Актуальність тематики кримінальних процесуальних санкцій визначається тим, що у вченні про них відсутні чіткі концептуальні підвалини. Цю категорію й надалі продовжують досліджувати у межах кримінальної процесуальної відповідальності та з прив’язкою до кримінального процесуального примусу. Відсутність концептуального розуміння суті санкцій у кримінальному процесі України зумовлює плюралізм наукових підходів з цього питання. Тому проблематика санкцій у кримінальному процесуальному праві вимагає належного теоретичного підходу.
Констатовано, що кримінальна процесуальна санкція – це елемент норми кримінального процесуального права, що містить як негативні наслідки невиконання чи недотримання диспозиції кримінальної процесуальної норми, так і погодження, дозвіл, пов’язані з реалізацією цієї диспозиції, застосовується державними органами і службовими особами, які ведуть кримінальне провадження, а у випадках, передбачених законом, й іншими суб’єктами, та містить підсумкову оцінку рішень, дій чи бездіяльності учасників кримінальних процесуальних відносин.
З’ясовано, що реалізація негативних санкцій кримінальних процесуальних норм пов’язана з осудом, засудженням правопорушника, що не характерно для заходів кримінального процесуального примусу. Ще однією відмінною ознакою кримінальних процесуальних санкцій порівняно із заходами кримінального процесуального примусу є визначення у перших виду та меж потенційного стягнення, що визначає державний орган і службова особа, які ведуть кримінальне провадження. Тому санкції визначають як рамки кримінальної процесуальної відповідальності, так і різновид кримінальної процесуальної діяльності по її реалізації.
З’ясовано, що підставою кримінальної процесуальної відповідальності є вчинення кримінального процесуального правопорушення, натомість підставою для застосування кримінальної процесуальної санкції є невиконання чи недотримання диспозиції норми кримінального процесуального права.
Встановлено, що поняття «санкції норм кримінального процесуального права» є родовим. За джерелом закріплення такі санкції можна поділити на два види: а) санкції, безпосередньо встановлені у кримінальному процесуальному праві (кримінальні процесуальні санкції); б) санкції інших галузей права, що забезпечують диспозицію кримінальної процесуальної норми.
Констатовано, що позитивними кримінальними процесуальними є санкції, що передбачають погодження, дозвіл учасникові кримінальних процесуальних відносин на вчинення процесуальних дій та ухвалення процесуальних рішень, містять позитивну оцінку його кримінальної процесуальної діяльності та спрямовані на задоволення публічного інтересу.
Обґрунтовано, що негативними кримінальними процесуальними є санкції, що передбачають несприятливі наслідки для учасника кримінальних процесуальних відносин, що порушив диспозицію норми кримінального процесуального закону, містять осуд та негативну оцінку його процесуальним рішенням, діям, бездіяльності.
Звернено увагу на те, що закріпленими у інших галузях права можуть бути тільки негативні санкції норм кримінального процесуального права.
Зазначено, що поділ кримінальних процесуальних санкцій на правовідновлювальні, каральні, недійсності, а також на абсолютно визначені, відносно визначені та альтернативні не може вважатися всеохоплюючою, оскільки розкриває суть лише негативних санкцій.
Запропоновано класифікувати негативні кримінальні процесуальні санкції також за характером негативних наслідків, вказівку на які вони містять, на санкції, що вказують на негативні наслідки доказового характеру, на санкції, що вказують на негативні наслідки фізичного та майнового характеру, та на санкції, що вказують на негативні наслідки організаційного характеру.
З метою посилення юридичної відповідальності учасників кримінальних процесуальних відносин, внесено пропозицію розширити систему кримінальних процесуальних санкцій, передбачивши у ч. 1 ст. 324 КПК України, що у разі неприбуття без поважних причин або неповідомлення про причини неприбуття в судове засідання прокурора або захисника у кримінальному провадженні, в якому його участь є обов’язковою, суд покладає на нього витрати, пов’язані з відкладенням судового розгляду.
Сформульовані у межах дослідження висновки, теоретичні положення та науково обґрунтовані пропозиції можуть бути використані: а) у правотворчій діяльності – для удосконалення регламентації кримінальних процесуальних санкцій; б) у правозастосовній діяльності – під час вирішення питань щодо застосування кримінальних процесуальних санкцій, у процесі підвищення кваліфікації суддів, прокурорів, слідчих, адвокатів; в) у науково-дослідній роботі – як основа для подальшого розвитку вчення про кримінальні процесуальні санкції; г) у навчальному процесі – при викладанні та вивченні курсу «Кримінальне процесуальне право України», при підготовці методичних матеріалів, курсів лекцій, спеціальних курсів, посібників, підручників, науково-практичних коментарів до КПК України.
