Буренков В. М. Дніпропетровський клан серед політичних еліт УРСР та СРСР (кінець 1920-х – початок 1990-х рр.)

Об’єктом дослідження є політична еліта Радянського Союзу 1920-х – початку 1990-х рр. Предметом дослідження стали особливості формування та функціонування дніпропетровського клану в 1920-х – початку 1990-х рр. Метою роботи є доведення існування неформальної управлінської групи – «дніпропетровського клану» – серед політичних еліт УРСР та СРСР, визначення специфіки її становлення та діяльності. Результати дослідження: вперше було проведено комплексне дослідження дніпропетровської управлінської мережі 1920-х – початку 1990-х рр. Доведено існування дніпропетровського клану, як осердя клану Брежнєва. На підставі розробленої автором методики були ідентифіковані та виокремленні актори, які були нами віднесені до так званого дніпропетровського земляцтва. Визначено, що витоки цього клану сягають періоду відновлення місцевої партійно-радянської еліти після Великого терору 1937–1938 рр. Виділення регіональної групи в окрему впливову силу відбувається в післявоєнний період і пов’язане з прізвищами найбільш впливових радянських керівників УРСР та СРСР – Леоніда Брежнєва та Володимира Щербицького. Щербицький був патроном дніпропетровської управлінської мережі в УРСР, яка, у свою чергу, була ядром «клану Брежнєва» на загальносоюзному рівні. Головними маркерами належності до клану були: 1) місце народження; 2) здобуття освіти в регіоні; 3) робота в місцевих установах; 4) родинні зв’язки; 5) підтримка тісних контактів після залишення краю. У дисертації розкрито особливості формування і функціонування дніпропетровського клану на трьох рівнях влади: регіональному, республіканському та загальносоюзному. Виділені наступні етапи становлення цього неформального об’єднання: перший етап (кінець 1930-х – початок 1940-х рр.) – зміна регіональних еліт; другий етап (1943 – початок 1950-х рр.) – повоєнне відновлення кадрового потенціалу місцевої партійно-радянської еліти; третій етап (1953–1964 рр.) – оформлення дніпропетровської управлінської мережі як клану; четвертий етап (1964 – початок 1970-х рр.) – захоплення «дніпропетровцями» влади на загальносоюзному та повне витіснення «варягів» на регіональному рівнях влади; п’ятий етап (1970-ті – 1982 рр.) – домінування клану серед партійно-радянських еліт УРСР та СРСР; шостий етап (1982–1991 рр.) – поступовий занепад клану. Відтворено діяльність «дніпропетровців» з ослаблення конкуруючих номенклатурних кланів (харківського на чолі з Петром Шелестом та Миколою Підгорним, донецького під керівництвом Володимира Дегтярьова, луганського під проводом Володимира Шевченка тощо). З’ясовано, що представники дніпропетровського клану у зеніті свого політичного впливу контролювали такі партійно-радянські структури, як Верховна рада УРСР, політбюро ЦК КПУ, частину міністерств УРСР, а на загальносоюзному рівні – політбюро ЦК КПРС, Раду міністрів УРСР, Міністерство внутрішніх справ СРСР, Комітет державної безпеки СРСР. Сфера використання: у вивченні соціально-політичної історії України і Радянського Союзу, у соціологічних та політологічних дослідженнях, при підготовці біографічних довідників і словників, узагальнюючих наукових праць та шкільних підручників з історії України новітнього часу. Окрім того, результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці та викладанні спецкурсів у вищих навчальних закладах України.