Хижняк І. М. Гумусовий стан і трансформація органічних речовин у алювіально-лучних ґрунтах Лівобережного Лісостепу та Північного Степу України (на прикладі Харківської області)

Об’єкт – особливості гумусового стану і трансформації органічних речовин в алювіально-лучних ґрунтах на прикладі Харківської області. Мета – розкрити специфіку трансформації органічних речовин та встановити особливості гумусового стану алювіально-лучних ґрунтів Лівобережного Лісостепу та Північного Степу України (на прикладі Харківської області) для уточнення підходів щодо екологічно безпечного використання заплавних земель, спрямованих на стабілізацію запасів гумусу, нейтралізацію деградаційних процесів та охорону заплавних ґрунтів. Методи – польовий, лабораторно-модельний, лабораторно-аналітичний, математико-статистичний та розрахунково-порівняльний. Теоретичні результати – встановлено особливості формування гумусового комплексу та закономірності трансформації органічних речовин (гумусу) в алювіально-лучних ґрунтах Лівобережного Лісостепу та Північного Степу України (на прикладі Харківської області) за специфічних умов заплавного ґрунтоутворення, виявлена вуглець-секвеструвальна здатність алювіально-лучних ґрунтів та мінералізаційна здатність гумусу, визначено параметри вмісту та запасів гумусу в цих ґрунтах. Практичні результати – удосконалено наукові підходи до раціонального екологічно безпечного використання заплавних ґрунтів, що спрямовані на оптимізацію їх гумусового стану та збереження заплавного вуглецевого резервуару і які полягають у дотриманні ландшафтно-адаптованої структури землекористування, утриманні заплавних ґрунтів виключно в луко-пасовищному режимі, у пріоритеті на контурно-фітомеліоративне луківництво та впровадженні заходів, що протидіють розвитку деградаційних процесів. Результати досліджень увійшли до бази даних Національної карти запасів ґрунтового вуглецю України (друга редакція) як складової Глобальної цифрової карти органічного вуглецю для шару 0-30 см (Глобального ґрунтового партнерства Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН). Новизна – полягає у встановленні закономірностей формування гумусових запасів та особливостей трансформації органічних речовин, обумовлених специфічним характером заплавного ґрунтоутворення (гумусо-акумулятивний тип, привнесення алохтонного матеріалу, підвищений вміст півтораоксидів та режим зволоження) та вдосконаленні наукових підходів щодо збалансованого землекористування на заплавних ґрунтах, спрямованих на стабілізацію запасів гумусу та нейтралізацію деградаційних процесів. Доведено, що гумусовий стан, порівняно з автоморфними ґрунтами, характеризується відсутністю чіткого профільного розподілу гумусу, вразливістю гумусового комплексу, фульватно-гуматним, гуматним та чисто гуматним типом гумусу з контрастною насиченістю його азотом. Вперше встановлена залежність вуглець-секвеструвальної здатності алювіально-лучних ґрунтів від рівня гумусованості алювіально-делювіальних наносів. Ступінь впровадження – результати досліджень використано у навчальному процесі підготовки магістрів Харківського НАУ ім. В. В. Докучаєва при викладанні дисциплін за ОПП «Агрохімія і ґрунтознавство» та «Експертна оцінка ґрунтів» спеціальності 201 «Агрономія» та проведено виробничу перевірку у польових умовах в СТОВ «Карат» Нововодолазького району Харківської області на площі 10 га. Галузь – сільське господарство.