Дисертацію присвячено визначенню правової природи, особливостей, підстав та умов виникнення зобов’язань у зв’язку з набуттям, збереженням майна без
достатньої правової підстави (кондикційних зобов’язань), а також розробленню пропозицій і рекомендацій стосовно вдосконалення правових механізмів
регулювання зазначених зобов’язань.
Установлено, що кондикційні зобов’язання слід розглядати як правовідносини, у яких одна сторона (набувач), яка набула майно або зберегла його
у себе за рахунок іншої сторони (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно) або на підставі, яка згодом відпала (безпідставно набуте майно),
зобов’язана повернути потерпілому це майно. Дисертант також обґрунтувала висновок про те, що кондикційні зобов’язання є наслідком порушення
суб’єктивного права особи на мирне володіння своїм майном, яке охороняється ст. 1
Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Окремо приділено увагу визначенню практичного значення моментів
виникнення та припинення зобов’язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, які визначають темпоральний перебіг кондикційних зобов’язань і на підставі яких у правозастосовній практиці встановлюють: а) момент і факт виникнення в особи, майнові права якої порушено, права на захист; б) підстави та розмір збитків, завданих безпідставним набуттям чи збереженням майна, або розмір відшкодування доходів, отриманих від безпідставно набутого майна; в) припинення права на захист. При цьому обґрунтовано, що моментом виникнення кондикційних зобов’язань є певна дата, з якою можна пов’язувати початок безпідставного володіння та/або користування чужим майном.
Дисертант сформулювала поняття «обсяг відшкодування за кондикційними зобов’язаннями», до складу якого входять: а) безпідставно набуте майно; б) втрати,
яких особа зазнала у зв’язку з порушенням її прав на майно; в) витрати, які особа зробила або має зробити для відновлення її майнових прав; г) доходи, які набувач одержав або міг одержати від безпідставно набутого майна; ґ) три проценти річних від суми безпідставно набутих коштів; д) компенсація індексу інфляції за весь час безпідставного збагачення (у разі користування безпідставно набутими коштами).
Компенсація моральної шкоди не охоплюється поняттям «обсяг відшкодування за кондикційними зобов’язаннями» і є самостійним способом захисту.
