Актуальність тематики визначається тим, що на противагу іншим видам правозастосовного угляду, дослідженню угляду прокурора у кримінальному провадженні приділено невиправдано мало уваги. З огляду на це, досі відсутнє єдине розуміння угляду прокурора у кримінальному провадженні та не з’ясовано особливостей реалізації угляду прокурора у різних стадіях кримінального провадження. Системний аналіз вітчизняного кримінального процесуального законодавства свідчить про чималу кількість оцінних понять, колізійних норм, прогалин у кримінально-процесуальному регулюванні та інших його дефектів, що є підставою для угляду прокурора.
З’ясовано, що У КПК України відсутнє визначення поняття «угляд прокурора», проте саме поняття вжито. Згідно з ч. 2 ст. 364 КПК України якщо в судовому розгляді брали участь декілька прокурорів, у судових дебатах на їхній розсудмає право виступити один прокурор або кожен із них обґрунтовує у промові свою позицію у певній частині обвинувачення.
Констатовано, що угляд прокурора у кримінальному провадженні – це аспект правозастосовної діяльності прокурора у кримінальному провадженні, що полягає у виборі, передбаченому кримінальним процесуальним законом, або такому, що випливає з нього, чи зумовленого недоліками кримінального процесуального регулювання, прокурором процесуальної дії чи процесуального рішення з двох чи більше законних, обґрунтованих та справедливих альтернатив, які відповідають вимогам, що ставляться до правозастосовного акту, у межах повноважень прокурора та з урахуванням обставин кримінального провадження, на підставі його внутрішнього переконання і правосвідомості.
З’ясовано, що підставами для угляду прокурора у кримінальному провадженні є недоліки кримінального процесуального законодавства, надмірне вживання у нормативно-правових актах оцінних понять, а також волевиявлення законодавця, коли він прямо передбачив можливість вибору прокурором певного процесуального рішення або процесуальної дії. Стосовно ж причин угляду прокурора у кримінальному провадженні, то ними є динамізм державного і суспільного життя; здатність законодавця урегулювати лише типові ситуації під час кримінального провадження; техніко-юридичні недоліки кримінального процесуальногого законодавства, положення якого неможливо застосувати, не вдаючись до угляду прокурора.
Стверджується, що використовуючи угляд, прокурор у стадії судового розгляду: вирішує питання про необхідність проголошення вступної промови; висловлює позицію щодо порядку дослідження доказів; приймає рішення про доповнення, зміну або відмову від підтримання публічного обвинувачення; вирішує питання про усунення публічного обвинувача або про самостійну участь у судовому розгляді у разі відмови у погодженні доповнення, зміни чи відмови від підтримання публічного обвинувачення; викладає свою думку щодо суті обвинувачення, а також з інших питань, що виникають під час судового розгляду; висловлює міркування щодо кримінально-правової кваліфікації, призначення заходів кримінально-правового характеру та інших питань, що вирішує суд за наслідками судового розгляду.
Доповнити ст. 470 КПК України ще однією обставиною, яку необхідно враховувати прокурору при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості – добровільність підозрюваного чи обвинуваченого при укладенні угоди про визнання винуватості.
З’ясовано, що прокурор реалізує угляд й у контрольних судових провадженнях, що проявляється у: поданні апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами; зміні апеляційної чи касаційної скарги; поданні клопотання про передачу кримінального провадження на розгляд палати, об’єднаної палати Касаційного кримінального суду або Великої Палати Верховного Суду; визначенні ознак підстав для зміни або скасування судових рішень у кримінальному провадженні.
Сформульовані у межах дослідження висновки, теоретичні положення та науково обґрунтовані пропозиції можуть бути використані: а) у правотворчій діяльності – для удосконалення регламентації норм кримінально-процесуального права, що є підставами для угляду прокурора у кримінальному провадженні; б) у правозастосовній діяльності – під час вирішення питань щодо реалізації угляду прокурора у кримінальному провадженні, у процесі підвищення кваліфікації прокурорів; в) у науково-дослідній роботі – як основа для подальшого розвитку вчення про угляд прокурора у кримінальному провадженні; г) у навчальному процесі – при викладанні та вивченні курсу «Кримінально-процесуальне право України», при підготовці методичних матеріалів, курсів лекцій, спеціальних курсів, посібників, підручників, науково-практичних коментарів до КПК України.
