У дисертації наведено вирішення актуальної задачі сучасної алергології – клініко-імунологічні особливості та підходи до лікування осіб з цілорічним алергічним ринітом, ускладненим частими загостреннями герпесвірусної інфекції першого типу. Визначено особливості клінічного перебігу захворювання, профілю сенсибілізації, визначено зміни в клітинній та гуморальній ланці імунітету та цитокінового профілю у цих хворих до та після проведеного лікування, а також розроблено схему комплексного лікування та проведено оцінку його ефективності.
Для підбору хворих на цілорічний алергічний риніт (ЦАР), ускладнений частими рецидивами вірусу герпесу першого типу (ЧР ВПГ-1 типу), провели анкетування у 3582 хворих на алергічний риніт (АР) за допомогою спеціально розробленої анкети-опитувача. Після анкетування, з 256 пацієнтів, які пройшли критерії відбору в групу ЦАР з ЧР ВПГ-1 типу, було відібрано 122 пацієнти на ЦАР середнього ступеня важкості з сенсибілізацією до плісняви альтернарія та частими рецидивами ВПГ-1 типу (5 – 7 разів на рік) (основна група) та 40 осіб без рецидивів ВПГ-1 типу (група порівняння). Обстежені пацієнти були рандомізовані за віком, статтю, частотою загострення ВПГ-1 та причино значимим алергеном.
Встановлено, що характерними клінічними ознаками хворих на ЦАР з ЧР ВПГ-1 були закладеність носа, свербіння, виділення назального секрету з кров’яними прожилками, аносмія, частіше спостерігається приєднання інфекційного агенту. При проведенні загально-клінічних обстежень виявлено, що у групі хворих на ЦАР з ЧР ВПГ-1 відбувається зниження загальної кількості лейкоцитів та лімфоцитів, підвищення кількості моноцитів та еозинофілів, у носовому секреті – підвищення вмісту зруйнованих клітин, еозинофілів та дентриту у порівнянні з хворими на ЦАР без ВПГ-1. Аналіз спектру і характеру сенсибілізації в групах хворих на ЦАР свідчить, що серед усіх пацієнтів з ЦАР взятих для дослідження, найчастіше виявляється сенсибілізація до кліщів домашнього пилу та до пліснявих грибів. У дослідження були включені хворі, які сенсибілізовані до плісняви Alternaria alternatа, як найбільш численна група.
В роботі були визначені сила та характер імунних розладів у цих хворих і встановлено, що перебіг захворювання на ЦАР з ВПГ-1 на відміну від захворювання на ЦАР без ВПГ-1 відбувається на тлі зниженні кількості Т-цитотоксичних (CD8+) лімфоцитів та НК-клітин, зниженні бласттрансформуючої здатності Т-лімфоцитів, зниженні поглинальної здатності фагоцитів, підвищенні у сироватці крові рівня загального IgМ, зниженні в крові рівня загального IgA та секреторного IgA в слині. У хворих на ЦАР з ВПГ-1, як і у хворих на ЦАР без ВПГ-1, перебіг захворювання супроводжується підйомом рівнів у сироватці крові загального IgE та специфічного IgE, зниженням метаболічного резерву фагоцитів та їх біоцидності. Також було виявлено, що у хворих на ЦАР з ВПГ-1 на відміну від хворих на ЦАР без ВПГ-1 відмічається підйом у сироватці крові прозапальних цитокінів ІЛ-1, ІЛ-6, ІНФγ та порушення співвідношення про- та протизапальних цитокінів ІЛ-1/ІЛ-10, ІЛ-6/ІЛ-10. У хворих на ЦАР з ВПГ-1, як і у хворих на ЦАР без ВПГ-1, спостерігається підвищення у сироватці крові ІЛ-4, ІЛ-13 та підвищення співвідношення ІЛ-4/ІНФγ у порівнянні з особами контрольної групи.
Пацієнти основної групи отримували для лікування базисну терапію (інтраназальний глюкокортикостероід та антигістамінний препарат), алерген специфічну терапію (АСІТ) за допомогою головного білка плісняви Аlternaria аlternata – Alt a1, імуномодулятор – препарат «Нуклекс» та противірусну терапію. В залежності від характеру противірусної терапії основна група була розподілена на дві підгрупи: 2А підгрупа при загострені ВПГ-1 типу отримувала індуктор синтезу інтерферону – інозин пранобекс, а друга - 2Б підгрупа – специфічний інгібітор вірусів герпесу – ацикловір. Під впливом запропонованої комплексної терапії у пацієнтів основної групи (2А підрупи) зникли основні симптоми ЦАР (закладеність носу, ринорея, часте чхання, випорожнення та свербіж у носі), відновилось носове дихання, зникли супутні скарги (головний біль, субфебрильна температура) та клінічні прояви часторецидивуючої ВПГ-1 інфекції. У хворих 2Б підгрупи, які отримували у комплексному лікуванні ацикловір, у повній мірі не спостерігалось відновлення клінічного статусу и залишались частково окремі прояви ЦАР та ВПГ-1 інфекції. Проведені імунологічні дослідження також показали, що АСІТ у поєднані з інозин пранобексом більш ефективно корегує імунні порушення у хворих на ЦАР з ЧР ВПГ-1, ніж АСІТ у поєднанні з ацикловіром і сприяє вирівнюванню дисбалансу між Tх-1 і Tх-2 типу.
