Мета роботи – проаналізувати діяльність сестер ЧСВВ у Східній Галичині наприкінці ХІХ – у першій половині ХХ століть.
Об’єкт дослідження – функціонування ГКЦ у Східній Галичині в окреслений період.
Предмет дослідження – особливості діяльності сестер ЧСВВ та їхня роль у творенні національної системи освіти, розвитку приватного шкільництва, духовного виховання і формування морально-етичних пріоритетів української молоді Східної Галичини означеного періоду.
Розглянуто теоретико-методологічні засади дослідження діяльності сестер ЧСВВ, що дало змогу поглибити вивчення задекларованої проблематики в умовах різних суспільно-політичних формацій кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. Авторка виходила з принципів історизму, системності, наукової об’єктивності, термінологічного, когнітивного та системного підходів до вивчення історичних явищ, що дало можливість здійснити всебічне, цілісне та об’єктивне дослідження діяльності сестер ЧСВВ у Східній Галичині наприкінці ХІХ – у першій половині ХХ століть. Комплексний характер роботи забезпечується шляхом використання і поєднання загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення, дедукція, індукція та ін.) та спеціально-історичних (проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний, історіографічного аналізу та ін.) методів.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що у дисертації вперше ґрунтовно досліджено діяльність сестер Чину Святого Василія Великого в Східній Галичині окресленого періоду.
У роботі з’ясовано рівень вивчення проблеми в історіографії, досліджено джерельну базу та методологічні принципи. Вперше на основі комплексного й системного аналізу значного масиву документальних джерел з наукових бібліотек України, закордонних архівів і бібліотек Риму (Італія), Лювена (Бельгія), Варшави (Польща) і Ватикану всебічно й ґрунтовно висвітлено діяльність сестер ЧСВВ у Східній Галичині наприкінці ХІХ – у першій половині ХХ ст.
Комплексно й усебічно проаналізовано організаційні засади монастирів сестер ЧСВВ означеного періоду, їхнє становлення, структуру і розвиток; розкрито зміст ключових реформ монастирів сестер-василіанок, їхній вплив на покращення діяльності черниць. Визначено, що реформа монастирів, проведена 1897–1909 рр. митрополитами Сильвестром Сембратовичем та Андреєм Шептицьким, спричинила трансформаційні процеси – як у структурі й організаційних засадах монастирів сестер-василіанок, так і в посиленні їхнього впливу на культурний і духовний розвиток населення Східної Галичини.
Окреслено основні напрями діяльності сестер ЧСВВ наприкінці ХІХ – першій половині ХХ ст. Богословсько-релігійна, педагогічно-виховна і соціальна праця у василіанських монастирях полягала в молитовно-аскетичному житті й навчанні в новіціаті, здійсненні духовних практик (молитва, сповідь, реколекції, затвор), поширенні церковних організацій, зокрема Марійських дружин, та в проведенні катехизації дітей і молоді. З метою підвищення рівня освіти українського жіноцтва і виховання дівчат у релігійному й національному дусі сестри-василіанки відкривали початкові, середні й фахові школи, Українську приватну дівочу гімназію у Львові та учительські семінарії в Яворові, Львові, Станиславові й Дрогобичі.
Висвітлено роль чернечих обителей у творенні національної системи освіти, розвитку приватного шкільництва, духовному вихованні й формуванні морально-етичних пріоритетів української молоді. Сестри ЧСВВ опікувалися низкою закладів, серед яких: п’ять інтернатів, де виховувалося 323 дівчат; чотири початкові школи; одна гімназія (понад 1 тис. учениць) та чотири вчительські семінарії для дівчат в досліджуваний період. Упродовж 1909–1934 рр. народну школу в Станиславові закінчили 3324 учениці. Загалом за чверть століття в учительських семінаріях навчалося 8962 дівчат із українських родин. Функціонування освітніх закладів, у заснуванні й діяльності яких провідну роль відіграли сестри-василіанки, стало важливим засобом християнського і водночас національного виховання молоді.
Простежено механізм збільшення кількості класів у звичайних школах, а також заснування інших типів навчально-виховних закладів: сиротинців, інтернатів, захоронок. Досліджено особливості діяльності монастирів сестер-василіанок в умовах Другої світової війни до часу ліквідації Греко-Католицької Церкви.
Наголошено, що діяльність сестер ЧСВВ була важливою складовою релігійного життя у Східній Галичині наприкінці ХІХ – першій половині ХХ ст., адже саме в цей період їхня богословсько-релігійна, освітньо-виховна та соціальна діяльність була найбільш активною. Сповідуючи християнські морально-етичні засади, сестри-василіанки своїм служінням сприяли духовному збагаченню, культурному вихованню нації та піднесенню рівня її освіти.
