Об’єкт – процес розробки та обґрунтування теоретико-методичних положень та науково-практичних рекомендацій щодо забезпечення інноваційного розвитку інфокомунікаційної сфери національної економіки; мета – розробка та обґрунтування теоретико-методичних положень та науково-практичних рекомендацій щодо забезпечення інноваційного розвитку інфокомунікаційної сфери національної економіки; методи – класифікації, групування, узагальнення, аналізу та синтезу, порівняльно-історичний, схематичного та графічного зображення, статистичний, економіко-математичного моделювання та кореляційно-регресійного аналіз; новизна – науково-методичний підхід до формування стратегічного напряму забезпечення розвитку інфокомунікаційної сфери в частині групування етапів реалізації управлінських заходів, що об’єднані прогнозно-аналітичним, інтенсифікаційно-орієнтованим та атестаційним модулями, реалізація якого сприятиме активізації інноваційних процесів у всіх сферах економічної діяльності та розвитку інноваційної інфраструктури національної економіки шляхом впровадження високотехнологічних інновацій; наукові підходи до визначення стану і тенденцій розвитку інфокомунікаційної сфери України на основі аналізу запропонованого переліку ключових якісних та кількісних показників діяльності її економічних агентів, що надає можливість визначити основні проблеми цієї сфери та обґрунтувати сценарії її стратегічного розвитку; методичні підходи до структуризації інфокомунікаційної сфери на основі виділення її основних класифікаційних ознак із урахуванням багатоаспектності, багатомірності та мультифункціональності, що, в свою чергу, дозволяє виокремити її складові (інноваційну, інфраструктурну, виробничу, споживчо-обслуговуючу) як окремі специфічні підсистеми, що мають свої характерні риси та дозволяють визначити інфокомунікаційну сферу як глобальну мережеву інфраструктуру; підхід до визначення сутності економічної категорії «інноваційна інфраструктура», що розкриває її значення в системі відтворення суспільних відносин інноваційного типу, який, на відміну від існуючих, поглиблює використання складових, функцій та завдань інноваційної інфраструктури та розкриває зміст її логічної форми, представлений комплексом взаємопов’язаних елементів, які створюють необхідну і достатню основу для забезпечення реалізації виробничих відносин суб’єктів інноваційної діяльності на всіх стадіях інноваційного циклу; методичні засади розвитку інноваційної інфраструктури, які базуються на впровадженні організаційних заходів щодо функціонування її елементів та врахуванні інноваційного циклу на макро-, мезо-, мікрорівнях, який, на відміну від існуючих, враховує системоутворюючу функцію інфокомунікаційної сфери, що реалізується на двох рівнях – у її власній організації (ендогенно), та у функціонуванні усієї інноваційної інфраструктури в цілому (екзогенно) і може виступати ключовою складовою національної інноваційної політики; науковий підхід до формування державної політики інноваційного розвитку інфокомунікаційної сфери, який, на відміну від існуючих, враховує комплекс цілей, розподілення функцій економічних агентів, системний підхід до управління інфраструктурою, та передбачає створення інноваційно-інвестиційних хабів для формування інформаційної бази даних та обміну знаннями за основними науково-технічними розробками, тенденціями ринку інновацій та для оприлюднення моніторингу реалізації інвестиційних та інноваційних програм на регіональному і національному рівнях; ступінь впровадження – використовують в діяльності Департамент економічного розвитку і торгівлі Одеської обласної державної адміністрації, Департамент фінансів Вінницької обласної державної адміністрації, Агентство транскордонного співробітництва «Єврорегіон «Нижній Дунай», Одеська національна академія зв’язку ім. О.С. Попова.
