Никоненко Р. М. Пластична режисура в українському театральному мистецтві кінця ХХ – початку ХХІ століття

У дисертації вперше в українському мистецтвознавстві проаналізовано особливості пластичної режисури в контексті сучасного українського театрального мистецтва, екстрапольовано філософський концепт трансгресії на галузь пластичної режисури, розглянуто проблематику трансгресії художніх форм у сучасному вітчизняному театрі, а також окреслено шляхи та перспективи розвитку вітчизняної пластичної режисури в контексті глобальних і глокальних тенденцій сценічного мистецтва ХХІ ст. Теоретично обґрунтовано феномен пластичної режисури в українському театральному мистецтві 1990–2020 рр.; виявлено специфіку сенсових пластичних взаємодій актора як одного з основних засобів втілення режисерської концепції та використання візуальної пластичної виразності в сучасній театральній практиці українських режисерів; проаналізовано спільні та відмінні ціннісні установки, а також форми репрезентації акторської тілесності в теоретичних розробках та сценічній практиці провідних режисерів ХХ – початку ХХІ ст.; розглянуто особливості процесів конвергенції елементів візуальних та аудіальних видів мистецтв в умовах вітчизняного театрального простору означеного періоду та виявлено специфіку та індивідуальні особливості використання засобів пластичної виразності з метою розкриття сенсово-змістового наповнення постановок. Ключові слова: пластична режисура, українське театральне мистецтво, тілесність, візуальна пластична виразність, образно-сенсова структура, композиція, мізансцена, сценографія.