Об'єкт дослідження: інноваційна політика України. Мета обґрунтування теоретичних засад та розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення державного регулювання інноваційної політики України. Методи: гіпотетико-дедуктивний метод формування методології дисертаційного дослідження, дедуктивний доказ висунутої гіпотези дослідження, структурно-функціональний аналіз, ряд порівняльних методів, статистичний метод, прогностичний метод, теоретико-концептуальний метод. Результати: вирішенно наукового завдання щодо розвитку теоретичних засад та обґрунтування науково-прикладних рекомендацій з державного регулювання інноваційної політики України. Новизна: запропонована класифікація стратегії інноваційного розвитку країн за трьома типами і обґрунтована необхідність використання змішаної стратегії для України; удосконалено ефективні форми державного регулювання і підтримки інноваційної діяльності, особливості розвитку, причини відставання і перспективи інноваційної сфери Європейського Союзу, та пропозиції з вдосконалення фінансово-економічного механізму державного регулювання інноваційної діяльності в Україні на основі зарубіжного досвіду; напрямки підвищення ефективності державної підтримки інноваційної політики, що дало можливість здійснювати вибір інвестиційних схем і обґрунтувати формування стандартів організації виробництва при державному фінансуванні інноваційних проектів, що дозволяє реалізовувати функції координації, інтеграції і розвитку інфраструктури в науково-технічній сфері; дістало подальшого розвитку: систематизація зарубіжного досвіду державного регулювання інноваційної сфери, в частості в Європейському Союзі, що визначає позитивний досвід для української держави, з урахуванням національної специфіки, зокрема підтримка сфери освіти і малого інноваційного підприємництва, є головним чинником, який визначає економічне зростання і впливає на конкурентоспроможність національних господарств, дозволяє країнам лідирувати у світовій економіці; методологія забезпечення процесу регулювання інноваційної діяльності, що включає методи створення типових організаційних платформ, методи модернізації організаційних платформ, методи перепроектування організаційних платформ, методи формування інтегрованих організаційних платформ (кластерів), які дозволяють забезпечити ефективне регулювання інноваційної діяльності стосовно різних суб'єктів економіки. Впроваджено в діяльність: Департаменту бюджету і фінансів Харківської міської ради, Департаментом житлово-комунального господарства Харківської міської ради, Національним університетом цивільного захисту України. Галузі використання: державні органи управління, органи місцевої влади та самоврядування, громадські організації.
