Романюк Г. В. Морфофункціональні особливості жувального апарату куницевих (Mustelidae, Carnivora) Палеарктики

Дисертація є комплексним дослідженням щелепного апарату куницевих (Mustelidae) Палеарктики у зв’язку з їхніми трофічними спеціалізаціями. Досліджено 290 екземплярів 14 сучасних видів куницевих (роди Enhydra, Gulo, Meles, Lutra, Martes, Mustela). Були використані стандартні морфометричні методи (використано 43 проміри черепа, нижньої щелепи та зубів), методи геометричної морфометрії (використано набір з 16 двовимірних міток нижньої щелепи) та біомеханічні підходи (обраховано такі показники міцності, як моменти опору, міцність та критична сила укусу для нижньої щелепи та зубів). Параметри щічних зубів найбільше впливають на відмінності між екземплярами куницевих. Всередині родини Mustelidae спостерігаються схожі закономірності як у Carnivora: гіперхижі (представники роду Mustela) ближче до котячих, а більш всеїдні (представники роду Martes) ближчі до собачих. Хижі представники куницевих мають зміцнені щелепи, особливо в передньому кінці, збільшені хижацькі зуби, довшу розрізувальну поверхню m1, всеїдні мають більш тонкі та довгі щелепи, а в куницевих, які живляться твердими об’єктами, нижні щелепи потовщуються під молярами. У калана і борсука збільшено жувальну поверхню молярного комплексу. Рибоїдна видра за ознаками щелепного апарату займає проміжне положення серед інших трофічних груп. У куницевих спостерігаються два типи висхідної гілки незалежно від трофічної спеціалізації або спорідненості. Короткі щелепи мають механічні переваги не тільки для жувальних м’язів, а ще й завдяки зменшеному згинаючому моменту, що збільшує міцність тіла нижньої щелепи. Найбільш ймовірно, нижня щелепа досліджених куницевих містить два модулі – тіло та висхідну гілку з жувальною ямкою віднесеною до тіла нижньої щелепи.